Анекдот як засіб новітніх ідеологічних технологій
Фольклорний анекдот — це явище народного мистецтва. Як явище духовної культури він репрезентує українську картину світу. Жанр консервує стереотипи та цінності суспільного мислення, що значною мірою визначають національні пріоритети, а таким чином і майбутню долю українського етносу.
Анекдот є одним із виявів соціальної взаємодії. Емоційно впливаючи на аудиторію, жанр зближує її членів, породжує корпоративний дух і спонукає до результативнішої спільної діяльності. Анекдоти структурують життя спільноти, а за певних умов навіть детермінують його.
У цьому розділі ми спробуємо розглянути суспільні функції фольклорного і, зокрема політичного 446 анекдоту, а також показати, які здобутки народного анекдоту використовують сучасні рекламні технології, щоб маніпулювати масовою свідомістю. Наголосимо на тому, що це повідомлення не має технологічного характеру. Інструкції з практики маніпулюванням свідомістю через посередництво анекдотів вже витворені, тому ми намагаємося проаналізувати їхній вплив на політичне життя в Україні. Наше основне завдання — дати матеріал для роздумів кожному, хто зацікавлений не тільки у самостійному виборі партії чи соціального устрою, а передусім у ствердженні особистої здатності до прийняття рішень, які ґрунтуються не на емоціях, а на раціональних узагальненнях.
Об’єктами маніпуляцій (в т. ч. і політичних) є мислення і емоції. Фольклорний анекдот, впливаючи на емоції, змінює мислення. Ми спробуємо довести: 1) анекдот — це особливий тип логічно-емоційного мислення, мета якого дестабілізувати психічну рівновагу слухача і в такий спосіб нав’язати нове відношення до проблем; 2) суспільні функції політичного анекдоту амбівалентні, тому змінюються залежно від політичної ситуації в країні. Будучи за своєю природою деструктологемою, анекдот знімає соціальну напругу.