Текст
Розгляд усного анекдоту як одиниці комунікативного процесу передбачає декілька рівнів дослідження. По-перше, це — вивчення специфіки функціонування жанру в умовах мовленнєвої комунікації. По-друге, це — розгляд особливостей побутування анекдоту в різних формах комунікації (у фольклорі, у засобах масової інформації та в літературі). Цей розділ присвячений виключно виокремленню функцій анекдоту в його «первісній стихії» — у розмові.
Наші спостереження над процесом побутування усного анекдоту дозволяють виділити три основних способи функціонування жанру:
Розмова як естетично-організована оповідь висвічує всі способи і функції побутування анекдоту. У залежності від типу розмови («теревені», обмін репліками чи бесіда) анекдот може бути із повним текстовим втілення, чи з неповним. Та функціонально анекдот завжди є реплікою. Якщо в одних випадках такі репліки не можуть бути визнані складовою частиною тексту, то в інших вони безумовно формують його поетику та поліфонію (багатоголосну своєрідність).
Ігнорування особливостей побутування усного анекдоту веде до викривленого розуміння його функцій у процесі комунікації. Усний текст тільки у комунікативній ситуації — явище органічне, а тому він і вивчатися повинен як складова цієї ситуації.