Українські народні казки

Ілля Швець і Змій 1

Українська билина

Ото диво! Іван наш склав учетверо підошву і з одного разу перетяв зубами! А ремінного наконешника вшестеро склав, узяв і перекусив те відразу! Ото, кажіть, зуби!

А як Ілля Швець та дванадцять шкур перервав!.. 2

Цар оддав пожерти Змієві свою дочку. Змій уподобав її і став жити з тією царівною. Та царівна якось і просить у нього:

— В мого батька, — каже, — є два голуби, такий і такий: чи не можна б їх достати? 3

Просить вона тих голубів та просить:

— Достань мені їх од мого батька. А той Змій, бачте, признався їй:

— Мене ніхто не звоює, окрім... Є на світі Ілля Швець, то той Ілля мені страшний. Як він сидить у своїй хаті і шиє, то йде з нього пара і за дванадцять верст видно стовп пари тієї... Але от який він, а я його не боюся, він не піде зі мною битися, бо не знають, як його просити, хіба б послали до його двісті дітей, що восьми літ кожне, то ті його впросили б...

Як дістав Змій тих двох голубів, царівна списала все і про Змія, і про того Іллю Шевця написала та прив’язала голубам свого листа до ніг і пустила...

Прилітають голуби до царя у двір, там їх угледіли й картку побачили, що висіла у голубів коло ніг. Дивляться в картку, аж то царівна пише; прочитали те, що вона писала за Іллю Шевця.

Робить цар так, як йому дочка написала: послали дітей до Іллі. Ілля сидів у своїй хатині, а як угледів, що до нього діти рачкують та навколішки повзуть, то повернувся до вікна, а шкури держав у руках, дванадцять тих шкур і тріснуло.

Після того взяв він триста пудів смоли і конопель десять возів, обмотавсь, обсмоливсь і пішов туди, де Змієві жертву давали.

Змій угледів та й каже Іллі:

— Будемо битися чи будемо миритися?

Ілля каже до нього:

— Будем битися! — І ще раз до Змія: — Пожирай мене! 4

Змій узяв його, а Ілля вже не боїться зубів та як ухватив його за язик 5, так Змій і не може дальше Іллю поглинути.

Ілля й каже до Змія:

— Що ж ти дальше зо мною будеш робити, куди мене кинеш?

Той Змій став сюди й туди та на всі боки ним крутити, а Ілля все йому язик чавить. Так Змій метушав 6 ним, метушав, кидав-кидав, то хоч Ілля і був добре засмолений, а все одно його в двох місцях пройняв той Змій, але дальше не ковтнув — отак Ілля й задушив його.

Походження та примітки

1 Ця казка цікава тим, що є варіантом «Кирила Кожум’яки» і перегукується з билинами про Іллю Муромця (див. зведений варіант «Ілля Мурин»). Шевці в давні часи займалися не тільки пошиттям взуття, а й вичинкою шкур. Цю традицію фіксуємо ще в XVII столітті у вірші Климентія Зиновіїва про шевців. Швець тут зветься не Кирило, а Ілля, отже, завдяки цій казці можна побачити, як давня епічна традиція переходила в новішу, билинну.

2 Так само і в казці про Кирила Кожум’яку, а от у літописі «Повість врем’яних літ» Кожум’яка (Усмошвець) рве тільки одну шкуру. Число дванадцять вважалося магічним, і казки вживають його традиційно.

3 Тут оповідач намагається розвинути тему про голуба, тобто логічно пояснити, як князівна того голуба дістала.

4 Тут відбито так званий рицарський етикет: у бою супротивник сам себе позбавляє права на перший удар, виявляючи тим свою шляхетність.

5 Цей мотив узято з іншої змієборчої казки про ковалів Кузьму та Дем’яна (див. казку «Іван — мужичий син».

6 Метушати — крутити.

ІЛЛЯ ШВЕЦЬ І ЗМІЙ Друкується за виданням: Малорусские народные предания и рассказы. Свод Драгоманова М — К., 1876. — С. 248—249.

  • Українські билини: Історико-літературне видання східнослов’янського епосу. Упорядкування, передмова, післяслово, примітки та обробка українських народних казок і легенд на билинні теми В. Шевчука; Малюнки Б. Михайлова. — К.: Веселка, 2003. — 247 с: іл.