Українські народні казки

Бориня-змієборець 1
Українська билина

Один чоловік мав три сини 2. Викликав того чоловіка цар і каже: «Твої сини мають привести Мені коней з-під зміїв». Приходить батько додому і плаче. Питає старший син: «Чого ви, тату, плачете?» — «Цар наказав,

Щоб ви привели з-під зміїв коней». І син плаче.

Іде батько до царя й каже:

«Неможливо привести тих коней,

Пропадуть сини мої». —

«Що хочуть, хай роблять,

Але щоб мені привели тих коней».

Приходить батько додому і знову плаче.

Питає його середущий:

«Чого ви, тату, плачете?» —

«Цар наказав,

Щоб ви з-під зміїв коні привели». І середущий плаче. Приходить Бориня, Найменший син, і питає:

«Чого ви плачете?» Вони розказали йому, А він каже: «Не плачте,

Ідіть до царя і скажіть,

Щоб зробили для вас таке шмаття,

Як цар носить 3,

І дали три коня, котрих я виберу» 4.

З тим і пішов батько до царя.

Цар пообіцяв, що все буде,

Най приходять.

Прийшли вони, а цар каже:

«Нате вам це шмаття,

Вбирайтеся

І йдіть вибирати по всім царстві коні».

Пішли вони шукати коні,

Сходили всю державу

І не могли знайти

Таких, як хотіли.

Прийшли вони до царя й кажуть:

«У вас немає коней під нас». —

«Як немає, — каже, —

То йдіть на гражду 5.

Там є три жеребці. Вони світу не виділи. Як ті не підійдуть, То кращих не маю». Пішли вони на гражду — Є три жеребці.

Поклав Бориня руку на одного з них

Трошки гнеться.

Поклав на другого —

Ще менше гнеться.

Поклав на третього —

Не гнеться.

Пішли вони до царя й кажуть:

«Ці будуть під нас». —

«То сідлайте й виїжджайте».

Сіли вони на коней,

Поїхали в ліс,

Знайшли там порожню хату

І зупинились у ній.

«Розсідлуйте коні,

Лягайте спочивати,

А я йду битися зі зміями, —

Каже Бориня. — Чіпляю на кілок рукавичку, А ви пильнуйте: Коли з цієї рукавички Буде текти кров, То йдіть на допомогу, Бо мене змії добивають». Пішов він під той міст, Де проїжджали змії. Коли дивиться — кипить вода. (А закипіла вона від того, що вже близько був Змій) 6. Іде самий менший, Шестиголовий Змій, А кінь на ноги спотикається 7. Змій каже:

«Чого ти, ворон-коню, спотикаєшся? Сюди Бориню ніхто не привезе». А Бориня виходить і каже: «Я тут». — «Чого ти прийшов? — питає Змій. —

Битися чи миритися?» —

«Молодець-хлопець не прийшов миритися,

А лиш битися».

Змій злазить і в’яже коня до поруччя.

Почали вони битися.

І забив Бориня Змія.

Узяв він змієвого коня

І веде до своїх братів.

«Дивіться, браття,

Я забив шестиголового Змія.

Прийде ще дев’ятиголовий.

Як і цього разу не буде текти

Кров з рукавички,

То спочивайте.

Але слідкуйте за рукавичкою». І пішов Бориня знову під міст. Летить другий Змій. Кінь його теж спотикнувся. Змій питає:

«Чого ти, ворон-коню, спотикаєшся? Сюди Бориню ніхто не привезе». А Бориня каже: «Я тут». — «Чого ти прийшов сюди, Битися чи миритися?» — Питає Змій.

«Битися», — відповідає Бориня. Злазить Змій з коня, В’яже його до поруччя І починають битися. З цим Змієм було тяжче, Але Бориня забив і його, Узяв змієвого коня І відвів до братів. Прив’язав коня і каже: «Тепер прийде дванадцятиголовий

Змій.

З ним буде ще тяжче. Дивіться,

Чи не потече кров із рукавички».

І пішов Бориня знову під той міст.

Аж ось летить Змій,

Уже дванадцятиголовий.

Трясеться земля.

Спотикається зміїв кінь.

«Чого ти, ворон-коню, спотикаєшся? —

Питає Змій. —

Сюди Бориню ніхто не привезе». А Бориня каже: «Я тут». —

«Чого ти прийшов, битися чи миритися?» — «Молодець не йде миритися, Тільки битися». Злазить Змій із коня І прив’язує його до поруччя.

Почали вони битися. І заломляє Бориню Змій, Добиває його. Просить Бориня:

«Дозволь мені пограти на сопілці». —

«Грай», — каже Змій.

«Вийдеш битися на Золоту Гору».

(Бориня думав, що поки він буде грати, прийдуть його брати) 8.

Грає годину — братів нема.

Грає другу — братів нема.

Роззув Бориня чобіт

І вдарив ним об землю 9.

І звіялася така буря,

Що гілля ламалося.

Зломилося дерево коло хатини,

Де спали брати,

Вдарилося у вікно і розбило його. Брати пробудилися. Глянули вони,

А кров з рукавички до колін доходить.

«Біда, — кажуть, —

Видно, нашого брата вже нема».

Побігли вони на міст —

Ні Борині, ні Змія.

(Тоді побігли на Золоту Гору і всі три вбили Змія. Узяли вони змієвого коня і вернулися всі до лісової хатини) 10. А жінки зміїв дізналися, Що Бориня їх чоловіків побив 11. Бориня каже: «Виїжджаймо, хлопці. Берімо коней і поспішаймо. Попереду нас ще багато страшного чекає».

Сіли вони і їдуть. Бачать, коло дороги яблуня 12. І на ній великі файні яблука. (А то жінка шестиголового Змія перекинулася в яблуню) 13. Браття дуже хотіли тих яблук, Та Бориня каже:

«Не їжте, браття, бо хто вкусить,

Зробиться смолою».

Та вийняв шаблю

І махнув нею сюди-туди: раз! раз!

«А тепер їжте, браття» 14.

Наїлися браття яблук і їдуть далі,

І дуже хочуть води.

А при дорозі — керниця.

Під’їжджають,

А вода зверху, можна пити.

«Не пийте, браття, води,

Бо станете смолою», —

Каже Бориня.

Та вийняв шаблю

І знову махнув два рази: раз! раз!

«Тепер пийте!»

Напилися вони і поїхали далі. Доїжджають до глибокого яру, А він повний смоли. Поверху яру ланцюг натягнутий, Треба перескакувати. Перескочив старший брат — Не зачепив.

Перескочив середущий — Не зачепив.

А коли скочив Бориня, Кінь його зачепився за ланцюг, Бо Бориня був, май, важкий’ 15. (А той ланцюг — то й була жінка найстаршого, дванадцятиголового, Змія») 16. Ланцюг змотався докупи, Зробилася з нього Змія та й каже: «Ото він той, що побив наших чоловіків».

Бориня догнав братів,

Випередив їх і поїхав далі.

А Змія із роззявленою пащею

Понеслася вслід.

Підлетіла до старшого брата

І проковтнула його

Разом із кіньми.

Догнала і середущого

І теж проковтнула

Разом із кіньми 17.

Доганяє вона й Бориню.

А при дорозі була кузня 18.

Ковалі відчинили її і кричать:

«Сюди, Бориня!»

Бориня з кіньми — в кузню!

Поки ковалі зачинили браму,

Змія з’їла півконя і кричить:

«Дайте мені Бориню на язик!» Ковалі поклали на вогонь кліщі І кажуть Змії:

«Як проріжеш ці залізні двері

Язиком за три рази,

То дамо тобі Бориню на язик».

Змія прорізала двері

І наставила язика:

«Давайте Бориню!»

А ковалі кричать:

«Ми не можемо його піймати!»

(Вони хотіли, щоб добре розпеклися на вогні кліщі) 19.

«Пхай язика трохи далі, —

Кричать ковалі. —

Бо зараз піймаємо Бориню!»

Змія наставила язика,

А вони вихопили кліщі

Та й пропекли його наскрізь.

Відчиняють двері ковалі

І виходить Бориня з кузні.

Ковалі кажуть:

«Бери, Бориня, молота,

Сідай Змії на голову і бий,

Поки не виплюне твоїх братів».

(Бориня почав бити молотом по голові, і вона виплюнула його братів живих і здорових разом із кіньми) 20.

Ковалі кажуть:

«Отам є плуг на сто пудів 21.

Запрягай Змію в той плуг

І проори кругом світу борозну» 22.

Зачав Бориня Змією орати.

Доорали до половини світу,

І Змія впала.

І Бориня добив її.

(Узяли брати коні і повели до царя. Та здали коні цареві, а самі повернулися додому) 23.

Походження та примітки

1 Бориня — явне спотворення імені Добриня, який серед билинних богатирів і визначався як змієборець. З другого боку, в імені Бориня — поняття «борець», «той, що бореться». Цікаво й те, що від билини про Добриню-змієборця тут лише глухі відгуки; не можна не помітити, що основою казки є мотиви значно давніші, можливо, найдавнішого, твореного на нашій землі «Троянового епосу». Твір побудовано за епічною, добре витриманою традицією: три брати, три Змії, три коня, число три — сакральне, тобто священне. Міст, можливо, вживається через те, що Змій мисливсь як водяна істота, водночас і летюча. Є тут періодичні рефрени (повторювання тексту), і це також ознака епічного сказання. Ще одна примітна річ: коли Добриня російської традиції бореться лише із Зміями жіночого роду, тут брати ведуть змагання спершу із Зміями чоловічого роду, а тоді — жіночого, бо жінки мстяться за чоловіків. В розробці обох творів бачимо і різницю; коли ж говорити, що з чого постало, то наша казка — твір давніший, а билини про Добриню — пізніші. Можливо, також, що ймення Борині-Добрині приєдналося до казки і випадково. Вражає і конструктивна стрункість оповіді нашої пам’ятки.

2 Три сини, Трьомсин, три брати, зокрема знаємо трьох братів — засновників Києва, три дійства, які ніби дублюються, але з подієвим наростанням — все це ознаки епічного сказання. Про те, що перед нами поетичний твір, свідчить: побудовано його короткими, чітко означеними реченнями, які творять ритмічні ряди.

3 Герої мали вбратися в царську одежу, бо були воїнами не зі своєї ініціативи, а з волі царя.

4 Мотив вибору коня — билинний, зокрема в епічному сказанні про Іллю Муромця. Але й Добриня російської традиції вибирає собі коня, правда, не так прискіпливо, бере тільки доброго.

5 Ґражда — велика господарська будівля в сільській садибі.

6 Тут пояснення до тексту оповідача.

7 За народним звичаєм, кінь спотикається перед нещастям для вершника.

8 Тут роз’яснення тексту від оповідача.

9 Відгук української билини про богатиря Чоботька, яку переказав у XVII ст. А. Кальнофойський, але яка до нашого часу не дійшла.

10 Оповідач переказує текст своїми словами.

11 Це місце пояснює, чому далі брати воюють зі Зміями жіночого роду, як це чинить і Добриня в російській традиції.

12 Маємо типові для казок метаморфози (перетворення); цей засіб поетики, як уже говорилося, вживався і в билинах.

13 Пояснення до тексту оповідачем.

14 Описується магічний обряд, здіснений Боринею, на знешкодження лихочинної речі.

15 Свідчення, що Бориня був велетень.

16 Пояснення тексту оповідачем.

17 Тобто кожен брат їхав із відібраним у зміїв конем.

18 Далі маємо приєднання до першого епічного твору другого: про ковалів Кузьму та Дем’яна і про творення т. зв. Змієвих валів.

19 Пояснення тексту оповідачем.

20 Оповідач переказує текст у скороченому варіанті.

21 Сто пудів — 1600 кілограмів, тобто це плуг, подібний до того, що згадується в билині про Олега та Микулу Селяниновича.

22 В легенді про Кузьму та Дем’яна йдеться про Україну, а не круг світу.

23 Кінець оповідач переказує, очевидно, призабувши епічну розповідь.

БОРИНЯ-ЗМІЄБОРЕЦЬ Друкується за виданням: Чарівна квітка: Українські народні казки з-над Дністра.— Ужгород, 1986. — С. 163—167. Записав М. Зінчук 16 грудня 1979 р. в с. Росошанах Кельменського району Чернівецької області від Софрона Чабана.

  • Українські билини: Історико-літературне видання східнослов’янського епосу. Упорядкування, передмова, післяслово, примітки та обробка українських народних казок і легенд на билинні теми В. Шевчука; Малюнки Б. Михайлова. — К.: Веселка, 2003. — 247 с: іл.