Українські народні казки

Велетні та маленькі люди 1

Українська билина

Давно (от від нас так третього покоління) 2 були такі велети, що подавав з Їлова через гору сокиру сюди — таку руку мав.

То в Кохавині 3 в костелі стоїть ще нині така нога велета — від землі аж до повали 4.

А як ще було мало таких малих людей, от як ми, то раз вийшов орати чоловік на поле. А він надійшов, той велет, та й так узяв на пригорщі того господаря, і воли, й плуг і приносить до мами:

— Дивися, мамо, — каже, — які тут хробачки риють поле!

А по нас знову такі будуть маленькі люди, що сорок їх може в печі молотити. Але то вже, може, аж тоді, як який потоп буде абощо, — хто то може знати Божу волю?

Походження та примітки

1 Ця легенда має значне поширення по Україні. Міфи про велетнів оповідали різні народи. Велетнями були античні герої. Про те, що перші люди на землі були велетні, розповідає і Біблія в книзі Буття (VI — 4): «За тих днів на Землі були велетні, а також по тому, як стали приходити Божі сини до людських дочок. І вони їм народжували — то були силачі, що славні від віку».

2 В оповідача історичне бачення не йшло далі третього коліна, тобто далі від прадідів.

3 Їлов, Кохавин — села в Галичині.

4 Повала — стеля.

ВЕЛЕТНІ ТА МАЛЕНЬКІ ЛЮДИ Друкується за виданням: Яворский Ю. Памятники галицко-русской народной словесности.— В. І. — К., 1915. — С. 3—4. Зап. в с. Борусові на Галичині.

  • Українські билини: Історико-літературне видання східнослов’янського епосу. Упорядкування, передмова, післяслово, примітки та обробка українських народних казок і легенд на билинні теми В. Шевчука; Малюнки Б. Михайлова. — К.: Веселка, 2003. — 247 с: іл.