Українські народні казки

Відьми на Лисій горі

Демонологічна розповідь Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Була в чоловіка жінка-відьма. Тільки-но надійде глуха північ, прокинеться він, а жінки біля нього вже й нема. Подивиться він навколо, хата на гачок замкнена, сіни на засуві, а її нема. Він і думає собі: «Треба вистежити її».

Прикинувся одного разу, ніби міцно спить, і дочекався, коли його дружина опівночі тихенько підвелася, засвітила каганця, дістала з полиці якесь зілля в пляшці, взяла черепок, влила того зілля з пляшечки, досипала сажі, розмішала, додала ще сірки та купоросу, зняла з себе сорочку, обережно поклала її на ліжко, накривши рядном, а сама намастила отим мастилом під пахвами та й вилетіла в одну мить через комин.

Піднявся чоловік і собі з ліжка, намастився під пахвами і собі вилетів навздогін за жінкою. Летить вона, а він за нею. Пролетіли вони вже всі села й міста, стали до Києва підлітати, якраз до Лисої гори. Дивиться чоловік, а там церква, біля церкви цвинтар, а на цвинтарі відьом з відьмаками не злічити, в кожного свічка в руках палахкотить.

Враз обернулася відьма, бачить, за нею чоловік летить, вона до нього і говорить:

— Чого летиш за мною? Поглянь, скільки тут відьом, як вздрять тебе, то дихнути не дадуть, так і розірвуть на шматки.

Потім дала вона йому білого коня і говорить:

— Візьми ось цього коня та повертайся скоріше додому.

Сів він на того білого коня і в одну мить вдома опинився. Поставив його коло ясел, а сам увійшов до хати і ліг спати. Вранці прокинувся, глип, аж жінка коло нього спить. Пішов швиденько до того місця, де коня залишив, а на тому місці увіткнута біля сіна величезна верба із обідраною корою.

Ввійшов чоловік до хати і розповідає жінці, що замість коня стоїть лише дрючок.

— Візьми, — каже дружина, — цей дрючок і сховай його у хліві, бо як відьми вгледять, буде тобі горе. А вночі прокинься та викинь того дрючка через поріг. Лише тоді нічого не трапиться.

Ліг він наступної ночі спочивати, а опівночі прокинувся і пішов до хліва. І тільки-но перекинув отой дрючок через поріг, а із нього кінь зробився і як загримить копитами, як помчить вулицею, і хто його відає, куди він подівся.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

2. Відьми на Лисій горі. Записано у Ватутіно Звенигородського району від Гревцової Катерини Максимівни (1941) 2008 року.