Українські народні казки

Відьми

Демонологічна розповідь Полтавщини

Піймать відьму можна очкуром з тих штанів, що на тобі будуть. Як побачиш, щоб успів вихватить з очкурні, тоді удержиш. Можна і мотузком, тіки мотузок треба зсучить навпаки, цебто до себе. Як скоче вона на тебе, хватай за цицьку, то вдержиш, а то викрутиться.

Мій дід був запорожець, так мати розказували: вийшли вони на двір, а вона доє корову. Ввійшли вони в хату та і хваляться:

— Що се у нас, тату, корову доє?

А дід зліз з печі та надвір, зайшов з-за тіні й піймав. Приносе в хату.

— Давай сокиру! Лапи і вуха пообрубую!

Вона перекидається, вже чим не чим, навіть голкою, а там давай проситься:

— Пустіть, — каже, — і онукам, і правнукам закажу вас обминать.

Дід і випустив її. Мій батько то теж знав. Раз мати пішла коров доїть, аж сама кров. Батько й каже:

— Постав її в піч хай кипить.

А сам взяв ніж такий, що ще ні в якій роботі не був (він так для того й державсь), та й встромив в ту кров. Як закипіло, а вона й приходе.

— Що се ви топите?

А сама в піч загляда.

— Що то у вас кипить?

— Та то на обід молоко паримо, а горшок так і кипить на печі.

А вона то побіліє, то почорніє, та давай проситься:

— Слобоніть.

— Я тебе, — каже батько, — пущу, а мені щоб корови справні були. Пошептала вона ввечері і стали корови доїтися.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

22. Відьми. Записано в с. Постав-Мука Чорнухівського району від Матвієнко Віри Петрівни (1922) 2009 року.

Відьми

Демонологічна розповідь Кіровоградщини

Ця історія трапилася одного пізнього дня. Була п’ятниця тринадцятого числа. Всі знають, що в цей день по вулицях ходить нечиста сила, відьми зустрічаються на перехрестях, мавки бігають по лісі, русалки зачаровують співом.

Олександр цього дня пізно повертався додому. Була темна ніч. Шлях від дому друга Віктора до його дому був довгий. Він ішов, спочатку співаючи, щоб не так було боязко, а потім тихо.

Раптом на перехресті доріг він побачив натовп людей у чорному. Спочатку він подумав, що то молодь. Але як пройшов мимо, то зрозумів, що це відьми. Він хотів бігти, але якась сила тримала його на місці.

Біля нього були якісь зелені очі чулися дивні звуки та сміх. Тут він опинився на якомусь полі, де довго блукав. Він страшенно злякався, і якби не заспівали півні, то хтозна, що трапилося б.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

6. Відьми. Записано в с. Павлогірківка Бобринецького району від Брайка Олександра Івановича 2010 року.

Відьми

Демонологічна розповідь Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Раніше люди були дуже набожними та працьовитими. Цілий тиждень всі працювали, а в неділю і дорослі і малі обов’язково йшли до церкви. Ще зовсім маленькою почала ходити до церкви зі своєю бабусею Хотиною, місцевою повитухою.

Тоді мою увагу привернули декілька жінок і навіть чоловіків, які стояли біля дверей церкви і держались за великий замок.

— То відьми, — говорила бабуся, — їх, як до магніту тягне до замка в церкві. А ще вони завжди виходять задки із церкви, бо дуже світло вівтаря пече їм у спини.

Відьми перекидаються то в кішку, то в свиню, то в собаку. Не один раз покійний дід Никифор ганяв цю нечисть від нашої худоби. А одного разу був зчепився з кішкою, у якої очі метали блискавки. Ледь очі не видерла, клята, та й від діда одержала ціпком по спині та лапах.

А на ранок діти побігли до баби сусідки і розповіли, що вона занемогла. Коли дід пішов провідати немічну, то побачив, що руки і лице в неї в синцях.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

20. Відьми. Записала Філь Надія від Трегуб Марії Григорівни (1931) в с. Кірово Томаківського району 2009 року.