Віщий сон бабусиної сестри

Демонологічна розповідь Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Захворіла якось бабусина сестра, і приснився їй віщий сон. Сниться їй свій город, на в ньому, в балці, стоять два столи.

За одним сидять сусіди, родичі, знайомі, щось жваво обговорюють і їдять металевими ложками. За другим столом теж сидять родичі й односельчани, але все такі, що вже померли. Ці їдять дерев’яними ложками.

Сниться далі бабусиній сестрі, що вона підходить усе ближче та ближче до столів, а бачить, що місця їй ніде нема.

Коли це хтось покликав її й подає дерев’яну ложку, запрошує сісти за другий стіл, де всі їдять дерев’яними ложками. Бабусина сестра вже й руку простягла, щоб ту ложку взяти, аж раптом від сусіднього столу її голосно покликали. Вона оглянулася і пішла до живих людей, узяла металеву ложку. За бабусиною сестрою, снилось, ішов ще один чоловік, йому й дали дерев’яну ложку, він пішов за стіл, де сиділи померлі люди.

Як же здивувалася бабусина сестра, коли наступного дня хотіла жінкам розказати свій сон, а їй кажуть, що цей чоловік помер.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

11. Віщий сон бабусиної сестри. Записали Дзюбо Олена і Ліда від Савіної Ніни Олексіївни в с. Преображенське Межівського району 2009 року.