Українські народні казки

Горять гроші

Демонологічна розповідь Гуцульщини

Мій тато Петрюк Михайло приказував, що він жив коло млина і заходив зчаста в млин д’мельникови і д’людей, щоб йому не було скушно. Одного вечора люди ся порозходили, а мій тато лишився самий з мельником. Ще мололи комусь (хтось оставив, щоб змолоти). Вийшов мельник опівночі на лотоки запирати воду. І вздрів вогонь. Полум’я викидало блискучі гроші. Цей вогонь був під грушею, десь за двадцять п’ять метрів від лотоків. Дідо крикнув на мого тата:

— Горять гроші! Ходім гасити!

Пустилися вони обидва бічи тими лотоками. А від вогню вийшли напроти два щезники з рогами та й з вильми. І вони обидва вернулися до млина в такому страху, що й не спам’яталися.

І подумали вони: «Насиплемо на те місце спузи, аби чорти дали знати, що вони за ті гроші хочуть». Набрали вони попелу і насипали на то місце під грушею. А там не було ні згарища і ніякого знаку від вчорашнього вогню. Насипали попелу й пішли геть. А через якийсь час вернулися й побачили на тім попелі відбиток людини. Чорти хотіли за ті гроші людину. І вони обидва то не рушали. І сказав нам тато, щоб ми на тім місци ніколи нічого не рушали.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Бабинопілля (Акришори), Косівського району, Івано-Франківської області
15 квітня 1985 року
Від Юрія Михайловича Петрюка (1925 року народження)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.