Українські народні казки

Гроші диявола
Демонологічна розповідь Буковини

Полянський житель, мої бабки тато Онуфрій Гладкий, ішов увечері, дивиться синій вогонь з землі горить. Кинув він на тому місці два патики навхрест, щоб помітити його, а на ранок прийшов копати. Бо казали, що де синій вогонь горить, там гроші є. Зачав копати і добув чавун. Хоче він той чавун узяти, а чавун тікає глибше в землю. Він далі копає, а чавун далі в землю йде. І каже йому якийсь голос: «Даш зі свої сім’ї душу, возьмеш гроші». Помінив він, що дасть одну душу. Взяв ті гроші й пішов додому.

І вчув, що пан продає на Блищаді мушію — сто сімдесят десятин. Пішов до пана, став коло брами і каже наймитови:

— Покличте пана.

Наймит пішов і каже, що якийсь бідний кличе пана. А пан каже:

— Винесіть йому хліба. Винесли хліба, а Онуфрій їм:

— Не хочу хліба. Най вийде пан, я хочу з ним поговорити. Пан вийшов та й питає:

— Що вам треба?

— Я чув, що ви продаєте мушію. Хотів би купити.

— А ви маєте гроші?

— Маю.

— То підем до нотаріуса та й оформим документ. Моя земля коштує стільки-то.

Прийшов той чоловік додому, поклав золоті гроші в розчину, обмастив їх розчиною зверху і запік у хлібі. Той хліб був дуже важкий. Взяв він той хліб у торбу, пішов з паном до нотаріуса і купив ту землю. А прийшов додому і застав свого меншого хлопця неживого — забрав з него диявол за ті гроші душу.

Старшим синам, Якову й Танаску, поклав Онуфрій на тій мушії хати, і вони там жили. А мої бабці дав лиш дві десятини землі і третю часть млина — все синам віддав.

Це точно було. Мені це і баба розказувала, і мама.

Походження та примітки

Українські народні казки у 40 книгах

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
Рухотин, Хотинського району, Чернівецької області
5 липня 1985 року
Оповідач: від К. Д. Цибух (1910 року народження)
Тексти надані Миколою Зінчуком та опубліковані з його дозволу.