Українські народні казки

Домовик таки є

Демонологічна розповідь Кіровоградщини

Ця історія трапилася в 40-их роках ХХ століття в сім’ї Євдокії Дмитрівни та Григорія Івановича Ревів.

Одного разу їх донька Ганя разом зі своєю бабусею пішли в клуню, щоб дістати з горища декілька кавунів. Ганя полізла на горище, а бабуся стояла біля драбини. Через декілька хвилин вона запитала дівчинку, чому вона так довго бариться. Але дівчинка відповіла, що не може взяти кавун у руки. Винуватцем був котик, який грався з нею. Коли вона хотіла взяти кавун, він викачував лапами назад.

Бабусі урвався терпець чекати. Вона стала на драбину і заглянула на горище. День був сонячним, горище добре освітлювалося, і ніякого кота там не було. Вона не повірила дівчинці, але та наполягала на своєму. Повірила аж тоді, коли подібні речі стали траплятися з іншими членами родини. Вони зрозуміли, що на їхньому горищі живе домовик. Він нічого поганого не робив, але час від часу нагадував, що є господарем цього обійстя.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

5. Домовик таки є. Записано в с. Злинка Маловисківського району від Ковальової Людмили Іванівни (1950) 2010 року.