Українські народні казки

Домовик у хаті

Демонологічна розповідь Полтавщини

Було це дуже давно, ще в дитинстві. Але коли хтось згадує про домовиків, то і мені впомку один випадок, який трапився в нашій хаті.

Батька мого не було вдома, десь поїхав до родичів та там і заночував. Осталась тільки мачуха сама та я, маленька дівчинка. Мачуха спала на лаві зі своєю малою дитиною, біля дверей, а я — на печі. Через сон почула, що на неї щось важке навалилось і душить. Вона прокинулась, та ніяк не підніметься. Ні рукою, ні ногою не двине, так її придавило, а по пиці водить щось, мов лапою. Як то уже вона рвонула руку з усієї сили, підняла і ухватилась за щось волохате, а тоді і сама піднялась і сидить.

А домовик скочив з лавки, та тільки бігом, бігом по хаті. То мачуха схватила свою дитину та бігом побігла з хати. З сіней вона почула, що я тричі покликала: «Тату!» Може, домовик і мене душив, та тільки я так кріпко спала, що нічого і не чула. Вибігла мачуха, як була, з хати і двері покидала. Насилу вона достукалась до сусідки і там заночувала.

А на другий день, дуже рано вона з сусідкою прийшла додому. І здивувало її те, що двері були зачинені, а вона ж їх кинула навстіж. І домовика вже не було. А я спала любенько і не чула нічого. То на другий день, коли почався вечір, ми з мачухою видивлялися усі закутки, чи не заховався, бувало, де домовик.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

9. Домовик у хаті. Записано в Новій Кочубеївці Чутівського району від Селюченко Галини Дмитрівни (1923) 2008 року.