Українські народні казки

Дівчина-русалка

Демонологічна розповідь Чернігівщини

Було це дуже давно, коли ще русалки ще по землі ходили. А це їм дозволялось у Троїцький тиждень.

Якось один чоловік узяв свою дочку, якій сповнилося десять років у поле, щоб орати на гречку. Виорав участок, випряг коней і сказав дочці:

— Наглядай за кіньми, а я буду сіяти гречку.

Ось уже поле засіяв, хотів заскородити. Да коней, а дочки коло них нема. Звав її звав — ні духу. Вирішив батько, що вона додому пішла. Та тільки дома її не було. Батько сильно переживав і вирішив звернутися до батюшки. Той порадив зробити обід і відправити службу в церкві.

Прийшов той день, як дівчина пропала. Була тепла й сонячна погода. І зійшлось багатенно людей, стали правити молебство, коли проспівали першу молитву, перед ними появилась дівчина.

Усі обрадувались, стали питать, де вона пробувала. Дівчина відповіла:

— Жила я з русалками цей рік.

— Що ж ви їли? — поінтерисувався батько.

— Те що ви варили. Ми питалися тою парою. Я завжди вас бачила, а ви мене ні.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

1. Дівчина-русалка. Записано в Тихоновичах Щорського району від Лепеєвої Катерини Петрівни (1932) 2008 року.