Українські народні казки

Дістанеться махом, то й піде прахом

Демонологічна розповідь Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Важко жилося парубку: сім’я велика, синів — семеро, а землі — ступінь. Що заробляв, у господарів працюючи, ішло на всю сім’ю. Сільські дівчата і поглядали на парубка (на вроду вдався), але що ж… безземелько. Хто за такого заміж піде?

І вирішив парубок спробувати щастя… Чув від старих людей, що можна в ніч перед Івана Купала знайти скарб незліченний. Треба тільки знайти цвіт папороті, схожий на вогник. Де блисне, там і копай.

Щоліта молодь до свята Купала готується: дівчата вінки плетуть, хлопці хмиз для багаття готують, криничку копають, а парубок — заступ на плечі і в ліс ташанський. Забреде в гущавину, де папороть як кущі, і жде. Шумить — гуде ліс, виє — скавчить навкруги, сміх чується, а він пильно вдивляється, чи не спалахне цвіт диво-квітки.

Не один і не два рази приходив парубок після купальського свята днів через три-чотири (заводили його вогники далеко від Ташані). Знесилений знеможений падав колодою парубок, із тиждень слабував, підводився, починав працювати, а з думки не виходили вогники: нечиста сила з ним жартує, але він не відступить.

Дома мовчали: сподівались, що, мабуть десь далеко знайшов собі син наречену, а батькам — невістку.

Знову наближалося свято, коли можна скарб відшукати. Молодь — до ставка, а парубок — у ліс. Недалеко й пройшов — блиснув вогник. Парубок за ним… Дерся через кущі, падав — сміялися — аж морозом сипало.

Як не водило, а з лісу вивело на греблю. Дійшов до середини — щось за ним гупнуло, задзвеніло. Грубий, схожий на чоловічий, голос сказав:

— Бери, ти вже набрид нам. Тільки пам’ятай: вони не принесуть тобі щастя. Що дісталось махом, все піде прахом.

Нагнувся парубок — лежить щось. Узяв — гаман, а в ньому гроші. Кинувся додому, розказав, як гроші дістав, що було сказано. Ніхто не захотів і копійки із того скарбу.

Відійшов парубок від сім’ї: купив землю, дві пари волів, корову, збудував хату, повітку. Тепер і дівчина знайшлася, щороку мали сина, тільки не журилися, є що між дітьми ділити. Та не довелось…

Блискавкою спопелило хату, повітку, вихопили із вогню тільки дітей, а перелякана худоба забігла в степ. Дісталося махом…

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

12. Дістанеться махом, то й піде прахом. Записано в смт. Демки Драбівського району від Пух Ліди Павлівни (1946).2009 року.