Українські народні казки

Зачарований на вовка

Демонологічна розповідь Бойківщини

Були колись такі чорнокнижники, що знали всякі чародійські річи. Вони знали чаровати людину чи медведем, чи вовком. І одного чоловіка пустила жона вовком.

Раз зібрався вовки і напали на кошару вівці. Та й вівці стали рухатися. Та й вівчарі побігли проганяти вовків, стали на них кричати. А той вовк, котрого пустила вовком жона, мав на шиї мотузок. І він за той мотузок засилився і прип’явся за лісу. І той мотузок йому урвався. А в тому мотузку було чародійство. Як мотузок урвався, вовк перекинувся на чоловіка і став кричати:

— Рятуйте, бо вовки вівці поїдять!

Коли прийшли вівчарі, то голова була вже в нього, як у людини, а лапи були ще вовчі.

Не дали вівчарі вовкам поїсти вівці. А той зачарований пішов в село уже як чоловік.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

4 (187). Зачарований на вовка. Гусине. 1 квітня 1988 р. Ільницька Катерина Олексїівна (1915). Львівська область, Турківський район, село Гусине