Українські народні казки

Коли покинув мене син

Демонологічна розповідь Чернігівщини

Скільки я на світі жила, ніколи не вірила ні в відьом, ні в домовика. А тоді й зі мною таке трапилося. Оженився син, трохи пожили в мене і стали одділяться. Одного вечора пішли вони до її матері жити. А я залишилася сама, плакала дуже та все казала:

— На кого ж ти мене, сину, покидаєш? Та ж там гірше буде, ніж у мене.

Не послухали вони і пішли. А я лягла спати (моє ліжко стояло біля стола і головою до вікон). Плачу я, плачу, а тут з столу стрибає щось таке велике, як кіт і починає мене душити. А я ще дужче плачу. І так три рази до самого ранку. Після того я дванадцять років не могла нормально

спати.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

20. Коли пішов від мене син. Записав Микола Зінчук у Плоскому Носівського району від Компанець Євдокії Сергіївни (1919) 2008 року.