Українські народні казки

Криничка

Демонологічна розповідь Кіровоградщини

Між селами Лупанкою і Недайводою є балка. Ця балка тягнеться аж до річки Інгулець. Вона називається Криничувата. Ця балка відділяє Іскрівку від Недайводи.

Літо вже відходило, наступала осінь. Я не вперше прогулювалася широкими просторами. Пройшов дощ і на землю спустився густий туман. Обідня пора здавалася пізнім вечором. По дорозі було важко йти і я пішла балкою. Ненароком наткнулася на криничку. Ще в дитинстві я чула про нечисту силу, яка ніби була біля кринички. Я напилася і пішла далі. Але скільки я не йшла, знову прийшла до кринички. І так кілька разів. Я була у відчаї. І тут звідки не візьмись, з’явився вершник на коні. Він теж не міг знайти дорогу на Недайводу. Сіли ми на коня і довірилися тварині. Не один раз кінь приводив нас до кринички та нарешті таки знайшов дорогу.

Тільки згодом я зрозуміла, що то була нечиста сила, яка охороняє криничку.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

19. Криничка. Записано в с. Лучанка Петрівського району від Бовкун Наталії Михайлівни (1964) 2010 року.