Українські народні казки

Марічка і нечистий
Демонологічна розповідь Поділля

Жила одна сім’я і була в них донька красуня, якої пошукати треба. Раділи батьки донькою. І гарна, і розумна, і роботяща, в хаті і по господарстві — кругом встигає. Вранці, раненько ще лиш на світ починає сіріти, вона вже на городі, а то біля ставу. Можна її побачити і з в’язкою дров у лісі, і з серпом у полі, і з ціпом біля пшениці та й дома біля печі вона встигає. Зайдеш до хати — долівка вимащена, лавки вискоблені, рушники по стінах вишиті і все то квіточками прибрано. І веселенька завжди все. Де ходить, де що робить кругом виспівує. Старим людям посміхнеться, вислухає, з дітьми в забавлянки пограється.

Одним словом дитина була на радість батькам і сусідам. Всі нею раділи та тішилися. Хлопці чередою бігали за нашою Марійкою та чомусь не дивилася вона на них. Що там батьки не говорили вона все смішками відбувалася. Мати вже й переживати почала — доросла ж дівчина, заміж пора. Вже й погримує на неї і вмовляє її.

— Дитино моя, старість до мене підходить, не зможу вже скоро я за тобою доглянути, чоловіка тобі потрібно, щоб мала до кого голову прихилити, з ким порадитися. Ми ж з батьком не вічні.

Та й дивиться на неї з сумом, а вона знай собі посміхається та питає матері:

— А що матусю невже я вам так уже надоїла, що ви мене позбутися хочете?

— Ну, що ти таке говориш, дитино, я ж за тебе турбуюся.

— Та не переживайте ви так, мамо, знайду я собі пару.

І дійсно найшла, тільки радості від того не було нікому. Щовечора в сінешні двері хтось стукав і йшла наша Марійка як на закаяння. Лише стукіт та грюкіт чути було із сіней. А потім вона заходила розпатлана і в сльозах вся. І мати питала, і батько випитував, Щось з дитиною зробилося, наскільки раніше весела та говірка була, настільки зараз мовчазна та сумна ходить. Нічого дівчина не хотіла їм говорити, тільки плакала. Але згодом призналася:

— Не зі своєї волі стала я такою. Вподобалася я нечистому, мої рідні, видно доля в мене така. І з тенет його мені не вибратися вже ніколи. Тому дуже прошу я вас не виходьте у сіни, коли він з’являється. Щоб там не було, ви вже мені не допоможете.

Довго плакали батьки та ридали. І молилися, на прощу ходили, і до ворожок та до знахарів мати бігала, ніхто не міг допомогти доньці.

І ось одного вечора послала мати доньку на гору, сала на вечерю дістати (а сало в комині дозрівало). І тут де не взявся нечистий, видно стеріг він її кругом. Як загуркотить, завищить щось на горищі, кинулися люди із хати до сіней, а там нежива Марійка лежить, комином придавлена. Тож так і стали казати люди, що то її комином придавило і ніхто в селі не смів навіть згадати цієї історії, боялися лихого накликати.

Походження та примітки

Українські народні казки у 40 книгах

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
16. Марічка і нечистий. Записано в с. Петрик Літинського району від Любецької Фелікси Мар’янівни (1935 року народження) 2009 року.
Тексти надані Миколою Зінчуком та опубліковані з його дозволу.