Українські народні казки

Молоко

Демонологічна розповідь Бойківщини

Була така жінка, що відбирала від коров молоко. На свято пішла вона аж на другий край села в ліс. Пішла на ті стежки, де худоба ходила. А йшов чоловік з бурової, де нафту добувають, і ту бабу стрінув. Вона йшла і тягнула за собою таку шмату. Ішов він за нею три кілометри і аж коло її хати догнав.

— Що ти так ходиш? — запитав її. — Що ти так тягаєш за собою? А вона сказала до нього:

— Як ти за мене комусь розкажеш, то будеш велику шкоду мати. А як не скажеш, то будеш мати, доки я живу, молока вдосталь, що не зможеш з’їсти.

Він прийшов додому і дома нічого не сказав. І нікому не сказав. І молока в него було дуже багато. Єдну корову мав і багато дітей мав, а молока мав достатком.

Пройшло багато часу, може, два роки, а може, й більше. Пішов він на село, приходить додому, а жінка каже:

— Корова наша слаба, молока нічого не дала. А він говорить:

— Уже й не буде давати, бо корова наша вмерла, що молоко давала.

А то вмерла та баба. Жінка каже:

— Чого ж ти нам не розказав про це такі роки?

— Якби я розказав, то ми би були молока не їли і велику шкоду мали.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Урич, Сколівського району, Львівської області
17 грудня 1990 року
Оповідач: Від Т. О. Богенчук (1922)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.