Українські народні казки

На русальські проводи
Демонологічна розповідь Подніпров’я (Наддніпрянщини)

З давніх давен існувало повір’я, що на Русальські проводи, влітку, не можна ходити в поле і до річок та ставків.

Дядько Степан дуже поспішав і не дотримався цього повір’я. Він пішов через поле. Раптом почув у житі дитячий сміх. Чоловік поспішив на ті звуки. Коли дядько розгорнув стебла, то побачив маленьких голих діток, що посміхалися і бавились між собою. Він схилився над ними, малюки раптово почали тягнутися до нього руками. Дядько Степан пригадав, що в цей день Русалки можуть приймати образ дітей і залоскочу вати до смерті перехожих.

Від страху він скам’янів. Але потім опанував собою і кинувся чимдуж тікати.

Походження та примітки

Українські народні казки у 40 книгах

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
14. На русальські проводи. Записано в Журавках Шполянського району від Петренко Ніни Миколаївни (1962 року народження) 2008 року.
Тексти надані Миколою Зінчуком та опубліковані з його дозволу.