Українські народні казки

Нечиста сила не спить

Демонологічна розповідь Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жив у нашому селі один чоловік. Звали його Петро, а по-вуличному прозивався він Петруша. Дуже веселої вдачі був чоловік, ніколи не падав духом, а ще й музикант був хоч куди. Гарно грав на гармонії. Кликали його скрізь на свайби, гулянки разні, щоб пограв. Ішов всігда охоче, нікому не одказував.

Сидів він одного разу з кумом у шинку. Аж підходить до них панок, поздоровкався і каже:

— Чи не пограли б ви нам на свайбі? Мій син жениться.

Пограю, — каже Петруша, — кажіть, пане, коли і де?

— Жди мене завтра біля шинку, я сам до тебе підійду.

Панок швидко щез. Кум з Петром переглянулись. Вони не могли зрозуміти де він узявся і куди зник. Посидівши ще трохи, вони розійшлися по домівках. Другого дня, як і договорялися, музикант Петруша з своєю гармошкою ждав панка коло шинку. Панок появився неожидано як і минулого разу. Тільки він був не сам. За його спиною стояла бричка, в яку було запряжено троє вороних коней. У бричці сиділо четверо панів, вони голосно про щось говорили і сміялися. Музикант сів до їх, і коні зірвалися з місця, як вихор. Довго вони їздили. Петруша все грав і грав, а пани веселилися. За весь вечір музиканту і в голову не прийшло, що на цьому, так званому весіллі, нема молодої і молодого.

Близько до півночі приїхали вони в одне незнакоме місце. Тут були накриті столи. Пани сіли вечеряти, пригласили і музиканта. Стіл був заставлений різними напитками і наїдками. Петро їв і пив все те, що й пани. Під кінець бенкету музикант помітив, що пани мажуть чимось білим очі. Він узяв і собі помазав праве око. І тут він враз протверезів від побаченого. Навколо його сиділи чорти, одіті в панську одежу. А коли він гляне навколо лівим оком — звичайні пани.

Десь далеко почувся голос півня. Вся нечисть щезла. Петро оглянувся довкола. Виявляється, що сидить він посеред болота, на копиці сіна, а навкруг ні одної живої душі. Знову заспівав півень, і Петро пішов на його голос. Він вийшов на дорогу, що вела до села. Ледве добрався додому, довго болів після «панського весілля». А коли вже знову став виходити на вулицю, то став «їх бачити». Нікому про те, що з ним трапилося не розказував.

Одного разу сидів знову музикант Петруша з кумом у шинку. І так йому захотілося поділитися своєю тайною з ким-небудь.

— Куме, а я їх бачу, — каже Петро.

— Кого це ви, куме, бачите?

— А нечистих, тобто чортів. Дивіться, он один підбиває нашого сусіда, на погане діло, а он другий заставляє пить горілку сільського старосту. Я їх бачу одним оком, а другим, коли подивлюся, то це обичні люди.

Кум не повірив сказаному. На другий день Петруша знову зайшов до шинку. За чаркою він і не помітив де взявся кум.

— Куме Петре, а яким оком ви їх бачите? — запитав він.

— Та оцим, — сказав Петро і показав на праве око.

Не встиг він і крикнуть, як чорт плигнув і видрав йому око. Бо то був не кум, а нечиста сила, що перетворилася в кума.

Так і доживав дід Петруша свого віку без одного ока. І на весілля він більше не ходив, і до шинку тоже.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

11. Нечиста сила не спить. Записано в смт. Рецюківщина Драбівського району від Хильки Тетяни Євменівни (1932).2009 року.