Українські народні казки

Про відьом та упирів

Демонологічна розповідь Поділля

Є така чортяча родина: відьми та упирі. Як не хоче відьма дівувати, сідає на мітлу та й летить на Лису гору, де й витанцьовує з чортами. А між ними і упирі велися.

Уночі у день весняного сонцестояння сходились сковородківський та новоселецький упирі на межу сіл і билися. Котрий переможе, то в його селі цілий рік не будуть люди умирати. А нарік знову сходились на бійку. А відьми молоко в корів забирали.

Були собі Іван і Параска. Мали п’ятеро діток, то й жили бідно, тільки корівка виручала. Дуже гляділа Параска свою Мазулю, але молока ставало все менше й менше. Добрі люди порадили Іванові підстерегти, хто вночі до хліва ходить. От взяв Іван сокиру і сховався в хліві.

Коли бачить, лізе до хліва кицька. Розсердився чоловік та й перерубав сокирою передню лапу кішці. Другого ранку пішла Параска до криниці по воду, а назустріч сусідка з перев’язаною рукою.

Так і вияснилось, хто у корів молоко забирає.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

9. Про відьом та упирів. Записано в Сковородках Старокостянтинівського району від Олійник Софії Семенівни (1934) 2008 року.