Про домовика

Демонологічна розповідь Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Розповідала моя бабуся. Було це ще перед Першою світовою війною. Ходив по одному селі якийсь чужий дід. Зайшов він до бідної вдови, у якої було шестеро дітей і попросився переночувати. Відмовила вдова:

— Хатина мала, — каже, — самим нема де подітися.

— То дозвольте хоч мішок залишити, — каже дід і скидає з плечей мішок.

— Тут голці нема де впасти, — бідкалася вдова.

— В сінях у куточку поставлю, — наполягав дід і залишив мішок у сінях.

Як тільки вдова з дітьми полягали спати, щось почало горшками калатати.

Встали, засвітили, оглянули запічок, де стояли горшки, але нічого не виявили. Та найменший хлопець побачив на стіні якусь тінь.

— Додивіться, мамо, якийсь хлоп на коні їде! — сказав.

Ця тінь надала всім ще більшого страху. Старший син почав заспокоювати всіх, що це тінь від якихось предметів, які є в хаті. Почали рухати одяг, який висів на жердці біля ліжка, інші предмети, але тінь не змінювалась й не зникала. Помолилися всі голосно і полягали спати. Та чують — знову щось товчеться. Засвітили лампу — та сама картина.

— Не звертай те уваги, — каже старший син, — спіть, бо рано в поле треба йти.

Вдосвіта хлопець вийшов, щоб дати коневі їсти і бачить, що він весь мокрий, наче на ньому всю ніч хтось їздив.

Така історія повторювалася кожної ночі. Розказала вдова про все сусідам. Хтось порадив, що у сусідньому селі є ворожбит, який може допомогти у цій біді. Поїхала туди вдова і розказала все, як було. Ворожбит порадив купити нову добову бочку, а через тиждень обіцяв прийти і тоді все стане на своє місце.

У сказаний день прийшов ворожбит, щось відмовляв, щось ніби збирав та кидав у бочку, а тоді попросив, щоб її поклали йому на плечі і пішов.

Відтоді у хаті вдови стало спокійно.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

16. Про домовика. Записано в Катеринівці Кам’янського району від Чумак Ольги Мусіївни (1933) 2008 року.

Про домовика

Демонологічна розповідь Кіровоградщини

Сільський коваль, якому боятись підлабузника-голодранця Ивки нічого, бо жив з того, що люди носили за роботу, привселюдно пояснив те, що траплялося з Ивкою. В його оселі були незрозумілі погроми. То вікна розіб’ються, то посуд стає побитим, то хтось чи щось кидає у вікна йому гальку, то ні з того ні з сього кварта з горілкою розлетілася вщент.

То Бог наслав на Ивку сатану, аби не посягав на порядних хазяїнів. Витівки дідька в Ивки багато хто із слобожан сприймав за вигадки. Сліди погромів бачили всі, а не вірили. Я не вірив, поки не став очевидцем гармидерів домовика. Пішов з мамою до сестри в Братолюбівку. Сільрада її і Тихона Терещенка поселила у попівський дім біля церкви. Вони зайняли дві менші кімнати за світлицею. Аби не натикатися в темряві на попівські меблі, попересували їх до протилежної стіни. Повечеряли і лягли спати.

Вийшли вранці, а всі меблі у світлиці там, де стояли колись. Двічі Тихон Іванович відсовував до стіни шафу, стіл і канапу, і двічі вони вертались на старе місце. Вирішив він стежити, хто з ним жартує. Опівночі покликав молодиків. Дивляться, а меблі безшумно, неначе по велінню свого колишнього хазяїна, переміщуються точнісінько на залишені сліди на підлозі. Моторошно було дивитись на те диво.

Мама розповідала, що і в сім’ї учителів, коли була в них служанкою, домовик не давав спокою, без кінця торохтів тарілками. Одного разу на портретах, що висіли на покуті, губною помадою понаписував погрози. Іван Федорович у записці на столі запитав дідька: «З добрим чи злим наміром навідуєшся до нас?» Вночі на аркуші появився корявий напис: «Не з добром».

Грюкання і погрози припинилися після того, як господарка почала лишати на столі для домовика молоко у блюдечку. Ще діти не спали, а блюдце було вже пусте.

Про домовиків багато цікавого наслухався вже в наші часи. Їх називають ще полтергейстами, що в перекладі з німецької означає «шумний дух». Може, від того, що духи ці грішні і неприкаяні, люблять погриміти, пошуміти й утнути якусь витівку. На побутовому рівні з витівками домовика стикаються майже всі.

Проганяють злих духів спеціальними релігійними обрядами. Але навіть так зробити це не завжди вдається, коли дідько сердитий.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

1. Про домовика. Записано в смт Петровому Петрівського району від Булаха Івана Костянтиновича (1937) 2010 року.

Про домовика

Демонологічна розповідь Чернігівщини

Це розповідала мені жінка, яка і зараз ще живе. Коли вона була дівкою, їй домовик розчесав коси. А після цього в неї сталося велике нещастя.

Вона спала в цей час на печі і біля неї стояла велика скриня. Чує дівчина серед ночі, як хтось із волосся шпильки вибирає. Чула, як ті шпильки падали на скриню.

Вирішила дівчина, що їй це приснилося. Та прокинулася, а коси розплетені. Засвітила каганчик, а шпильки на скрині. Вона заплела коси і знову лягла спати. Та серед ночі знову хтось розплів коси.

Схопилася вона, знову засвітила каганець, та нікого не було, тільки занавіска під пічкою хиталася.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

41. Про домовика. Записано в селі Нові Млини Борзнянського району від Кодимець Ганни Василівни 2008 року.

18. Про домовика. Записано в селі Нові Млини Борзнянського району від Кодимець Ганни Василівни 2008 року.