Про опиря

Демонологічна розповідь Покуття

Вмер один чоловік. Той чоловік був опирем. У дванадцятій годині ночі він приходив до свої жінки. І вона не могла його ся збути. Ходила ночувати по сусідах, бо в свої хаті боялася. Радилася вона в чужих людей, що має з цим робити. Люде порадили її:

— Зберися у вінок, поклади на стіл деревце і сідай за деревце зібрана. Так, ніби ти віддаєшся. І перед собою щоби поклала новий горнець.

Поставила вона деревце, вбралася за молоду, сіла за стіл, поклала коло себе горнець і чекає. Приходить дванадцята година ночі. А він приходить і каже:

— Я ще не видів, аби віддавалася така стара у вінку молодої. А вона йому каже:

— Я ще не виділа, аби умерлий ходив до живої.

І як вона йому це сказала, він зразу пішов у двері. А вона за ним горшком кинула. І збулася його.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Підвисоке, Снятинського району, Івано-Франківської області
11 квітня 1987 року
Оповідач: Від Н.А.Навчука (1903)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.