Українські народні казки

Скупа попадя
Демонологічна розповідь Гуцульщини

Був собі піп, і в него була служниця. Та служниця служила в них довгі роки. Піп і попадя були дуже багаті. Не лиш те, що держава заплатить, мали вони (як тепер вони мають), а й багато ґрунту, мали корови, свині та інше добро. За довгі роки вони так до тої служниці звикли, що вже без неї і жити не могли.

А служниця що завиділа, то давала бідним. Усе давала, що лиш могла від попаді вкрасти. Чи колач, чи ковбаси трохи — що лиш могла. А попадя була дуже скупа, така скупа, що не дала би й води напитися нікому.

Та служниця служила, що служила, а попадя заслабла й померла. Поховали її, а ця далі служить. Обходить усе так, як обходила. В хаті кухарить, іде до стайни, обходить маржину, несе свиням їсти. Винесла у відрі і висипала свиням у корито. Ще не відійшла, аж тут входить померла попадя. Жива попадя ввійшла. Та до того корита, та й їсть разом з свиньми. А ця так перепудилася. Та ввійшла до хати, та й каже:

— Отче, я від вас завтра іду геть.

— Та й чого?

Вона не хоче казати.

— Може, ти обижаєшся? Може, мала тобі плата? То я підвищу її. Як ти мене лишиш самого? Та й не хочеш нічого говорити.

— Мете завтра видіти. І переконаєтеся, чого я йду.

Переночувала вона. Священик пішов собі рано до свої служби. Службу правити, сповідати, кого треба. А вона хазяйнує далі. Приходить вечір, вона приготувала свиням, пообходила корови, подоїла. Несе їсти свиням. Приносить, і знов появилася попадя, та й схилилася, та й із свиньми їсть. Служниця думала, що, може, вже того не буде, а вона знов прийшла.

Приходить служниця до хати та й каже:

— Отче, таки вже йду від вас геть. Священик просить:

— Йой, ще хоч ніч переночуй, побудь, нім я підшукаю якусь другу служницю.

Насилу її впросив.

Приходить третій вечір. Служниця знов злагодила свиням і каже:

— Отче, тепер і ви йдіть зо мною.

— Та що ти! Та я маю роботу, якесь там писання маю. Він їй сеє-теє, а вона йому:

— Ідіть уже, а як ні, то я, — каже, — йду геть. Ідіть зо мною до стайни.

Що має робити ксьондз? Іде.

Приходять обоє до стайни, вона висипала в корито їду. І появляється попадя. І видять піп і служниця — попадя схилилася до корита і їсть. А піп каже попаді, свої жінці:

— Та ти, — каже, — імость, моя жінка, їш разом зі свиньми? Та що тобі? Що тобі Бог дав?

А вона каже:

— Таке, чоловіче. Я така голодна. Перед нашою служницею все, — каже, — є. І булки, і колачі, і хліб, і вода, і молоко, і гроші — що ти хочеш. А передо мною? Нема нічого. Як ти хочеш, щоб я не приходила, то продай половину цего майна і зроби великий обід. Аби, — каже, — з усіх сіл багато людей було. Як ти це зробиш, то я вже не буду приходити. Пообіцяй, що так зробиш. І аби таки зробив, — каже.

І він з нею договорився, що так зробить. Узяв та продав половину тої резиденції. І зробив великий обід, спросив багато людей. І як він це зробив, вона вже більше не появлялася.

Походження та примітки

Українські народні казки у 40 книгах

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
Верхній Березів, Косівського району, Івано-Франківської області
22 листопада 1986 року
Від Неґрич А. Н. (1922 року народження)
Тексти надані Миколою Зінчуком та опубліковані з його дозволу.