Українські народні казки

Хаюсин

Демонологічна розповідь Гуцульщини

Сиділо нас купа людей у жида Нути. А слуга ніс їсти на під чортови Хаюсинови. І хтось кинув у ту їду трошки соли. А я тогди беру питаю: — Нуто, що то є? А він каже:

— У нас є Хаюсин.

— Нуто, який це Хаюсин? А він каже:

— Чорт.

І тут упала на підлогу лямпа. І нічого ся не збило: ні нафта не висипалася, ні лямпа не збилася, ні циліндр. Нута питає слугу:

— Що ти там зробив? Ти зачепив Хаюсина?

— Ні, я нічого не робив.

— То хтось усипав йому соли, — сказав Нута.

В одній кімнаті у них світилося як ніч, так днина. Бо як не світиться там, то Хаюсин не дає спати, розкидається, чим видить.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

, Косівського району, Івано-Франківської області
22 травня 1983 року
Від Біланюк Параски Петрівни (1910 року народження)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.