☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські оповідання

Чорна книга
Демонологічна розповідь Чернігівщини

Появився в нашому селі парубок, сирота. Приютив його у себе старий вдівець, який жив на околиці, біля лісу. Всі люди якось боязко ставились до діда Гната, але цей хлопець подружився з ним, помагав по хазяйству. Через деякий час дід помер і залишив свою хату цьому ж хлопцю, бо не було у нього ніякої рідні.

Парубок начав хазяйнувати сам. Одного разу рішив поладнати солом’яну стріху, бо підгнила. Поліз на хату і найшов стару книжку. Оскільки він умів читати, був грамотним, то швиденько переглянув і зрозумів, що то була якась чаклунська книга із заговорами.

І з того часу начав хлопець кожного вечора читати ту чорну книжку, запам’ятовував різні замовляння, ворожіння. І вже десь через місяць став знати їх дуже багато. Але йому найбільше хотілось провірить, як вони діють.

Одного дня, саме коли його сусід женив свого сина, рішив провірить одне закляття. Коли весільний поїзд од молодого рушав по наречену, на дорогу вийшов парубок. І хватило йому проговорить це заклинання один раз, як бричка, запряжена парою коней, зупинилася на місці, коні стали, як вкопані. Та й хлопець дуже злякався такого чуда і теж закляк на місці. Молодий з боярином скочили із брички, почали кричати на коней, бити їх, а вони ані кроку з місця. Люди навколо метушилися, не знали, що робити.

Через деякий час парубок оговтався, а потім зірвався з місця й побіг додому. Вскочивши у хату, схватив книжку і почав шукати зворотне заклинання, щоб разколдувать коней.

Коли ж знайшов, то бистро проговорив пару раз, щоб запам’ятати, і знов вернувся до того місця. А коні й досі стояли, як закаменілі. Почав проговорювати нове заклинання, і коні враз рушили з місця. Люди були здивовані та спужені, насторожено глянули на хлопця, але треба було спішить до церкви, то посідали на вози й рушили по молоду.

А хлопець, трохи заспокоївшись, вернувся додому. Коли ж глянув на себе у дзеркало, то побачив, що всі коси на голові стали сивими.

Трохи перегодом парубок спалив «чорну книжку», бо боявся страшної колдовської сили та поговору людського.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

2. Чорна книга. Записано в Левковичах Чернігівського району від Гужви Тетяни Юріївни (1925) 2008 року.