Українські народні казки

Чорт

Демонологічна розповідь Гуцульщини

Один чоловік, якого звали Григір, купив у Сиготі чорта. Та й прийшов додому, та й женився на дуже багатій дівці, але не дуже розумній. Та й мав з нею німого сина. Жінка йому померла, а сина він післав з людьми на роботу в ліс, і там його бук убив (батько підмовив, щоб убили, аби не лишився синови ґрунт, мамин спадок). Уженився він другий раз, мав з другою жінкою троє дітей. Та й ті діти були дурні.

Кожного року на Святий вечір він пік кукуц і подавав дідькови на під їсти. Той кукуц мав бути несолоний. А як був град, то Григір перевертав на собі сорочку, виходив з тим кукуцом і відвертав бурю. Казав при цьому: «Тпру, стій, чорнокнижнику!»

І подавав він чортови на під несолону кулешу. А раз, як він поїхав на базар, сказав доньці зварити кулешу, а вона взяла та посолила. А чорт відти банячком у ню. Та й усе поскидав з поду. Та й увійшов до хати, а там було присилене теля. Та й чорт мучив, мордував то теля.

Як той Григір помер, то хату розібрали, а ґаночок лишили, і чорт там сидів. А як розбили той ґаночок, то дідько пішов у яблінку.

А мій вуйко тримав того Григіра внуку. Ішов він одного разу попри ту яблінку. Перший раз показався йому сусідський хлопець, що курив дзиґар. Вуйко каже: — Николо, зажди.

А той хлопець пропав. І перед вуйком лиш полотно простелилося. Довге таке. І зразу пропало й те полотно. А вуйкови волосся на голові догори піднялося.

Як ту яблінку викорчували, то люди боялися її брати. А вуйко взяв. Казали люди, що як він кине в піч з тої яблінки послідне поліно, то чорт комин завалить. Але вуйко спалив яблінку повністю, та чорт комин не завалив.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текуча (хут. Фринчела), Косівського району, Івано-Франківської області
9 березня 1984 року
Від Кицелюк Анни Николаївни (1938 року народження)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

Чорт

Демонологічна розповідь Поділля

Як курка знесе маленьке яєчко — то зносок. Його тре перекинути через хату. Із зноска може вилупитися чорт.

Їдна жінка захотіла собі чорта мати. То вона носила той зносок під пахвою і вигрівала. Тоді з нього вилупився чорт. Той чорт всьо робив, що вона хотіла, служив їй. А коли прийшла до жінки смерть, то чорт ніяк не хтів свою хазяйку відпускати. Вона не могла померти і дуже страшно мучилася. Просила, щоб пустив її, а він не хтів. Приходили люди, не знали, чим помогти.

Тоді найшовся старий чоловік, який порадив зняти в хаті тої жінки верх. І тільки як у хаті верх зняли, вона перестала мучитися і померла.

То гріх великий із чортом водитися.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

5. Чорт. Записано в Попівцях Барського району від Качевської Ганни Павлівни (1919 року народження) 2009 року.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

Дивіться також