Як відігнали лісну

Демонологічна розповідь Гуцульщини

Одному чоловікови померла жінка. І він дуже сумував за нею. І його ся вчепила лісна. Вечером люди полягали в колибі спати, а та лісна ввійшла. Цей, що банував за жінкою, у цей час спав. Вона сіла коло него. А один чолввік, Бербенийчук, не спав і її видів. Видів, як вона сіла коло чоловіка. Вона щось тихо говорила йому, а він спав. Недовго вона коло него побула і пішла.

Бербенийчук рано встав і сказав усім робітникам:

— Ви нічого не виділи. А я видів, як до него приходила лісна. І сказав Бербенийчук:

— Треба щось робити, бо лісна озме цего чоловіка.

І пішов один з тих лісорубів додому і приніс барвінку і одилєн-зілля. Воно було замовлене, то зілля. Приніс він його в колибу, і тому чоловікови затачили то зілля в шапку.

А на третю ніч приходить лісна знову. І зачала кругом колиби ходити. І плаче кругом колиби, і говорить:

Та якби не той бервінок, не одилєн-зілля, Та було би нам, миленький, з тобою весілля. І сказала вона:

— Я би була тебе забрала зі собою.

І пропала вона від колиби і більше не з’являлася.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Космач-Бані, Косівського району, Івано-Франківської області
17 серпня 1984 року
Від І.В. Топузяка (1905 року народження)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.