Українські народні казки

Як до жінки нечистий ходив

Демонологічна розповідь Поділля

За померлими не можна довго плакати, бо от що буває.

Дуже гарно жили чоловік із жінкою, таж от він помер. Жінка щодня за ним голосила, ніяк заспокоїтися не могла. Одного вечора хтось у двері стукає. І хто то? Заходить її чоловік, сідає коло неї, говорить. І такий він точнісінько, як за життя був. Але ж жінка добре знає, що вона його поховала. Отак почав він ходити до жінки щовечора, а вона почала сохнути. Пішла раз до ворожки, а та їй каже:

— То не твій чоловік, то нечистий.

— А що ж мені робити?

— А от що. Ти ніби ненароком кинь ножиці на землю і бистро за ними зігнись та подивись на його ноги. Тоді він буде питати, що ти бачила, то йому не признавайся. Кажи, що тільки ножиці підняла, а нічого не бачила. І не бійся.

Ну, прийшов знов увечері чоловік. Жінка шиє, а він коло неї сидить, говорить. От вона ніби ненароком ножиці взяла і впустила, та й зігнулася підняти і подивилася йому на ноги: замість ніг побачила ратиці, бо то був не її чоловік, а чорт.

— Що ти бачила? Скажи мені, — допитується він.

— Нічого, тільки ножиці підняла.

— Коли б ти цього не зробила, я б до тебе щовечора ходив, а так прощай, — сказав і вийшов.

З того часу більше не приходив.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

6. Як до жінки нечистий ходив. Записано в Попівцях Барського району від Качевської Ганни Павлівни (1919) 2009 року.