Українські народні казки

Іван Котайлович
Українська народна казка Буковини

Був собі чоловік і мав кота. Та й відніс його в ліс, бо старий уже був кіт, негодящий. Іде лісом лисичка і надибає того кота. — Чого ти ходиш по лісі?

— Як був я молодий, то хазяїн мене любив, а як став старий — ніхто мене не хоче.

— То будь мені мужем. Як будеш, то, гай, ходи до мене.

І кіт пішов з нею. Привела лисичка кота до себе додому, і сидять вони в хаті. А до лисички ідуть парубки: ведмідь, вовк, дикий кабан і зайчик. Лисичка зустріла їх та й каже:

— Не йдіть, парубки, до мене, бо в мене е муж.

— А як твого мужа звати?

— Іван Котайлович.

— Як би ми його побачили?

Пішли вони в череду, роздерли корову і посилають ведмедя кликати Івана Котайловича на обід. Ведмідь не хоче йти. Посилають вовка — не хоче. Посилають зайчика. Він не хоче, але йде, з ножки на ножку переступає. Прийшов до хати.

— Добрий день! Просили вас ведмідь, вовк, кабан і я вас просю: приходіть на обід.

— Добре, прийду, — каже Іван Котайлович. Прийшов зайчик до товаришів та й каже:

— Іде вже Іван Котайлович.

— А який він?

— Страшний такий. Сидить під ватрою, а хвіст аж до землі.

— То давай сховаємось, — сказав ведмідь і поліз на дуба. Кабан сховався в сухому листі під дубом, а зайчик з вовком пішли за гору.

Прийшов кіт і став їсти м’ясо. Та й варкає, як усі коти варкають, коли м’ясо їдять. Кабан у листі поворушив хвостом, і листя зашелепотіло. Кіт подумав, що то миш, і скочив на кабана. Кабан напудився, вискочив з листя та й пустився втікати. Кіт напудився кабана і поліз на дуба. А ведмідь думав, що кіт хоче його з’їсти, та й скочив з дуба.

Прибіг ведмідь до вовка й зайчика, а вовк його питає:

— Як там той Іван Котайлович? А ведмідь їм:

— Нас кілко їло м’ясо, і не було нам мало, а воно таке мале і все казало: «Мало, мало». А тоді скочило до кабана. Кабан утік, то воно полізло на дуба за мною. Добре, що ми з кабаном втекли, а то було б нас порозривало.

Походження та примітки

Українські народні казки у 40 книгах

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
Білівці, Хотинського району, Чернівецької області
5 червня 1977 року
Оповідач: Кучурка Надія Яківна (1921)
Тексти надані Миколою Зінчуком та опубліковані з його дозволу.