Українські народні казки

Іван і Мошко

Українська народна казка Кіровоградщини

Їхали вдвох мужик Іван і єврей Мошко. Їхали довго. Вечір наступив. Мужик поганяв коней, а Мошко, сидячи, спав. На руках він тримав шкатулку з золотими монетами. От Іван тихенько зупинив коней і почав ремонтувати колесо воза, а Мошко спить та спить. Іван тихесенько у того забрав шкатулку з рук та й заховав у лісі, позначивши на дорозі місце схованки. А сам заліз на воза і поїхали далі.

От Мошко проснувся, а шкатулки немає. Він питає у мужика:

— Чи не брав ти шкатулки з монетами?

А той відповідає, що не брав. Тоді Мошко каже:

— Ой, Іване, ти, напевно, дуже сором’язливий, то повторюй за мною: «Їхали ми отако».

А Іван каже:

— Ну, їхали ми отако.

— А колесо стук.

Іван повторює:

— Ну, колесо, стук.

— А шкатулка — пух.

А Іван каже:

— Ну шкатулка пух.

— А Іван хап.

А Іван каже:

— Ня.

І так повторює багато разів. Ну тоді Мошко каже:

— Підемо в поліцію.

Пішли, обшукали Івана, найшли, що й колесо було поламане, але шкатулки не було. Ідуть вони вбоє додому.

А Мошко й питає Івана:

— Скажи мені, ти зо мною проробив 20 років. Ти був дуже хорошим робітником, і знав я тебе дуже добре, а ти обдурив мене. Шкатулка ж сама нікуди не ділася.

А Іван каже:

— Хоть і знав і знаю, та нічого не скажу. І не треба було довіряти, бо монети — річ дуже приваблива!

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

255 (8156). Іван і Мошко. СУС —. Записала Турова Аліна 2010 року. Турова Олена Олексіївна (1947). Кіровоградська область, Новоукраїнський район, Новоукраїнка