☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Іван і чорт
Українська народна казка Кіровоградщини

Жив собі колись Іванко. Все у нього було, і гарна хата, і велике господарство. Всім він був задоволений, але одне краяло йому серце. Він хотів одружитися, але щоб жінка була добра, працьовита. А ніде не міг знайти собі таку.

Одного разу вирішив він піти в світ, щоб знайти собі потрібну пару. Ось іде Іван, іде, зайшов у густий темний ліс. Заморився, сів на повалене дерево перепочити. Раптом чує, що хтось кличе на допомогу. Іван підвівся, пішов на голос. Він вийшов на галявину і побачив високого чоловіка.

— Здрастуйте! — поздоровався Іван.

— Добрий день! — відповів незнайомець.

— Це ви кликали на допомогу?

— Так. По-перше, я заблукав і мені треба знайти дорогу в місто. По-друге, у мене зламалася карета, допоможи мені.

— Добре, — погодився юнак і мовчки прийнявся за роботу.

Він швидко полагодив карету, а потім вивів чоловіка на дорогу, яка вела до міста.

— Дякую тобі! — сказав незнайомець, — бачу, що в тебе добре серце, але я ще помітив, що ти не говіркий. Тому я тобі скажу, хто я.

— Хто? — запитав Іван.

— Я чорт і можу зробити, те що ти попросиш. Ти це заробив. Якщо хочеш, можеш побажати купу грошей, а може, ти хочеш бути царем, чи мати всі скарби, що є на землі? Тільки скажи і будеш мати.

— Нічого мені не треба, — відмахнувся Іван.

— Ні, такого не буває. Кожна людина чогось потребує, кажи, не бійся.

— У мене є одне бажання. Я шукаю собі дружину і не можу ніяк знайти.

— Добре, я допоможу тобі. Приходь в неділю на ярмарок, там і знайдемо тобі дружину, — відказав чорт і зник, ніби його і не було.

Пішов Іван додому, а в неділю прийшов на ярмарок, там його уже чекав чорт.

— Іди вперед, яка дівчина тобі сподобається, покажи її мені і я скажу чи підходе вона тобі, чи ні.

Пішли вони. Зустрічає Іван дівчину і каже чортові:

— Оця дівчина мені подобається.

— Подивись на неї через ліве плече, — каже чорт.

Подивився Іван, а в неї шістнадцять рогів. Ідуть далі, зустрічають іншу дівчину, а в неї вже чотирнадцять рогів. Прямують далі, і в кожної наступної дівчини на два роги менше, ніж у попередньої.

Іван стомився, побачив ставну жінку і знову обертається і баче, що в неї два роги, відказує чорту:

— Я заморився, ходімо до мене додому. Мабуть, прийдеться мені весь вік жити без жінки.

— Добре. Ось глянь на оцю дівчину, може вона тобі підійде?

Оглядається Іван, дивиться ріг не має. «Мабуть, здалося мені», — подумав він. оглядається знову — дійсно ріг вона не має. Взяв Іван ту дівчину собі в жони, відгуляли вони гарне весілля і жили довго і щасливо. А Іван ніколи не забував ту послугу, яку йому зробив чорт.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

55 (7938). Іван і чорт. СУС —. Записала Подгорецька Олена 2010 року. Чоун Анастасія (1929). Кіровоградська область, Онуфріївський район, Омельник