Іванко і Ганнуся
Українська народна казка Покуття
Був собі багач, мав одну дочку. Та дочка називалася Ганнуся. Вони шукали собі наймита, щоби в них робив: пас худобу, годував коней, ходив за плугом. І наймили вони хлопця, такого завеликого, як дочка. Той хлопець дуже старанний був, дуже чемний, добре робив у них. Побув він у них пару років, і багатий господар сказав:
— Іванку, добре роби, і я тебе одружу з нашою Ганнусею, і ти лишишся на цім маєтку.
І хлопчина ще старанніше робив. А господар почав задумуватися, що будуть йому люди казати: «Ти мав такий маєток і одну дочку та й віддав її за наймита». І він постарався хлопця збутися. Він заплатив хлопцеви і відправив його.
А коли той Іванко пастушив з їхньою дочкою в лісі худобу, найшли вони в лісі яму. В тій ямі була вода, і в ту воду гадюка нанесла яєчок. Дівчина захотіла пити і спила з водою одно яєчко.
Вони відправили хлопця, а в дівчині розвивалася і росла гадюка. І так її та гадюка спила, що з неї лиш шкіра та кісточки були. Вони викликали священика, аби її висповідати, бо лікарі не могли встановити, на що вона хвора, думали, що вона буде помирати.
А батьки Ганнусі думали, що з дівчиною таке сталося за їхній гріх. За те, що вони відправили хлопця. І наймали вони службу Божу, би бог простив їм той гріх. Та й питають вони дівчинки:
— Ганнусю, що би ти хотіла? Скажи нам. А вона каже:
— Нічого, лиш хочу ще раз з Іванком погнати худобу пасти в ліс. Відшукали вони Іванка, зібрали дівчину, посадили її на фіру і відвезли з Іванком у ліс пастушити. Він постелив на траві петечок, посадив її на него, і гладив її, і чесав її, і ласкаво говорив до неї, все згадував, як було перше.
— А тепер уже так не буде, — сказала вона.
Ганнуся заснула, а Іванко пішов помежи кущі, назбирав пахущих ягід і поклав їй близько рота, коло носа, аби ягоди їй пахли. Коли гадюка, що була всередині дівчини, зачула запах ягід, вона виповзла з неї, звилася в колач і сидить. А Іванко тоді якраз худобу завертав. Коли він надійшов і побачив ту гадюку, він хапнув дівчину на руки й переніс на інше місце. А гадюка залишилася коло тих ягід.
Тоді він сів на коня і бігом поїхав додому і сказав про це батькам. Вони приїхали і її розбудили. Вона пробудилася, встала та й каже:
— Боже, як мені добре, як мені легенько. Що ти мені, Іванку, зробив?
І він показав їй ту гадюку. Вони зібрали її у велику бутилку, аби показати лікарям. І повернувся Іван з ними додому. І в скорому часі звеліли батьки зробити велике весілля, велику гостину. І вони обоє дуже щасливо, дуже весело жили. А батьки вже більше так не думали, як перше: що він бідний наймит і їм, багачам, буде соромно за него перед людьми.