Іван-жучок
Українська народна казка Поділля
Жив в одному селі Іван на прізвисько Жучок. Хоч був бідний, але красти боявся. Та що ж робити, жити треба якось. От вкрав він в одного багача скриню, сховав її, а сам оголосив себе знахаром. Приходить до багача та й каже:
— Я знаю де скриня ваша. Злодії її вкрали, а я покажу де вона схована.
Приводить багача і, справді, той дивиться, що то його скриня. Дає за це Іванові десять рублів.
А потім Іван Жучок вкрав у пана жеребця породистого, завів у ліс, прив’язав до дерева. А пан посилає слуг за Іваном, щоб сказав( бо він ворожбит), де його улюблений жеребець.
Іван завів і показав, де його пропажа. Дав пан за це Іванові двадцять рублів.
А тим часом лакеї вкрали у царівни перстень. Знов приходять слуги до Івана, щоб сказав, де перстень. Іван злякався, але каже панові:
— Дайте мені на місяць окрему кімнату, я буду думати.
Думає, хоч місяць проживу. А як не скаже де перстень, то, пан сказав: «Голова з плеч!».
Сидить Іван, їсти й пити дають що душа бажає. А лакеї думають: «Що ж буде, коли знахар вгадає». Пройшов місяць. Іван думає: «Заспівають півні, то буду тікати». От заспівав перший півень. Перший лакей підійшов під двері. А Іван каже:
— От вже є їден!
А лакей думав, що це про нього. Другий лакей підходить, тут якраз заспівав другий півень. Іван каже:
— От вже є й другий!
Тоді лакеї заходять до Івана і просять — Дорогий знахарейко, прости нас і зроби так, щоб ми живі остались. Ми й перстень віддамо.
— Добре, — каже Іван — все буде як треба.
Поклав перстень у щілинку під підлогою, а коли прийшов пан, то показав той перстень, що загубила панянка. Пан радий, віддячив Івана і проводжає й в дорогу. Але по дорозі лазить жучок. От пан думає: «Перевірю Івана ще раз». Зловив жучка в руки і питає Івана:
— Що це таке я тримаю в руках?
А Іван думає: «Ну, пропав». Не знає, що там та й каже:
— Зловився Жучок панові в руки!
Тоді пан каже:
— Ну, Іване, на тобі ще десять рублів.
Іван забрав, прийшов додому, зажив щасливо і більше не ходив гадати.