Українські народні казки

Іван-квочка

Українська народна казка Поділля

Ходить Лейба по ярмарку і всіх зустрічних людей просить:

— Люди добрі, скажіть-порадьте, як розвести курчата? Яку курку не насаджу на яйця, а вона, клята, тікає та й годі.

Всі люди, оглядаючись, минали старого єврея з острахом, чи, бува, не все в порядку в нього з розумом. Аж на зустріч іде Іван. — А що, дядьку Лейбо? Я можу висидіти вам курчат, скільки захочете!

— Як, Іване? — здивувався і зрадів Лейба. — То пішли до мене додому і висиджуй ЇХ скоріше.

— О-о-о, — мовив Іван, — це не так швидко і просто. Покладемо яйця у великий кошик. Я на них буду сидіти місяць, а ви мене будете добре годувати, ще й по чарці щодня давати. Отоді й курчата гарні будуть.

Зрадів Лейба, шо аж тепер будуть в нього курчата і заходився разом зі своєю Хайкою підсипати Івана-квочку.

З усіх сил стараються бідні євреї поїти і годувати Івана аби висидів гарні курчата. А Іван поснідає добре, вип’є чарку горілки чи наливки, зачиниться в хліві ще й двері підіпре,щоб ніхто не зайшов і спить собі до обіду, хропе, аж земля під ним трясеться. Пообіда і спить до вечері.

А вночі, як погасне світло в хаті і всі полягають спати, Іван виходить на подвір’я, на вулицю, проходжується і вдихає свіже повітря. Так ходить до перших півнів. А як тільки заспівають перші півні, Іван миттю до хліва займати своє місце.

Так тягнулося одноманітне життя Івана у старих євреїв. От і підходить час лупитися курчатам. Він заздалегідь все обдумав, як вийт з цього становища і обдурити Лейбу з Хайкою.

Як почало темніти, Іван вистежив, чи нікого поблизу немає, запалив хлів, у якому «висиджував» курчат. Завирувало полум’я. Почали дзвонити у дзвони, люди почали збігатися на пожар.

Бігали по подвір’ю Лейба і Хайка, скликаючи на допомогу, хто в Бога вірує.

А тим часом Іван розчепірив руки, наче квочка крила, кидається до вогню і мовить:

— Кво-кво! Кво-кво!

Його хватають люди, тримають, а він рветься на всі боки і все повторює:

— Кво-кво!

— Бачите, люди добрі, — каже Лейба, — що то мати, що то діти, готовий у вогонь полетіти.

І ці слова стали прислів’ям.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

144 (7854). Іван-квочка. СУС 1218. Записано 2010 року. Гоголь Ніна Іванівна (1929). Хмельницька область, Старосинявський район, Адампіль