Українські народні казки

Їжак та заєць

Українська народна казка Полтавщини

Жив собі їжак. Одного разу вийшов він з хати, подивився, що робиться навкруги. Стоїть і каже до себе:

— Піду я у поле, подивлюся, як моя морква і буряки.

Іде і пісню співає. Коли виходить із куща заєць. Він дивився, як у нього капуста у полі, чи велика виросла. Каже їжак:

— Хто прудкий, той уже і на ниві.

А заєць йому:

— А ти все ж кривуляєш, криволапку!

Їжак і каже йому:

— Ти з мене смієшся? А хочеш зо мною позмагатися! Давай навипередки? Побачимо, хто кого пережене!

Заєць як засміється:

— Ти? Зо мною? Не сміши!

А їжак каже:

— З тобою.

— Ну добре, — засміявся заєць, — давай бігти.

— Е ні, — каже їжак, — піду я спочатку додому, скажу жінці, де я буду, щоб не хвилювалася.

А заєць був голодний, то зрадів, що є час попоїсти. Бо думав, що ситий краще бігатиме. І пішли кожен до своєї хати.

Їжак прийшов додому і почав розказувать жінці про свою біду. Подумали вони, щоб піти на ниву разом. І каже їжак жінці.

— Як прийдемо на ниву, то ти стань на другому краї поля. Як прибіжить заєць до тебе, то ти скажеш: «А я вже тут!» Прибіжить до мене, то я скажу: «А я вже тут!»

Прийшов їжак до зайця і каже:

— Я вже готовий!

— Біжімо!

Побігли. Заєць побіг швидко на другий край, а їжак пробіг два кроки і заховався в кущі. Прибіг заєць, а їжачиха:

— А я вже тут!

Заєць подивився на неї, а потім каже:

— Біжімо іще!

Вони побігли. Заєць біжить з усього духу, а їжачиха пробігла пару кроків і заховалася в кущах. Прибігає заєць, а їжак:

— А я вже тут!

Заєць знову кинувся бігти. Бігав, бігав аж заморився. А їжак і каже йому:

— Отож бо, ніколи не смійся з слабшого.

І пішов з їжачихою додому.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

19 (4612). Їжак та заєць. СУС 275А*. Записала Паранченко Анастасія 2008 року.
Оповідач: Паранченко Олександра Антонівна (1937 року народження), Червонозаводське, Лохвицький район, Полтавська область

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.