Українські народні казки

Їжак і заєць

Українська народна казка Гуцульщини

Був собі їжак зі своєю жінкою їжачихою. Та й одної неділі він подумав: «Поки моя жінка миє дітей та дає їм білі сорочки, піду я в поле, пройдуся і на свій город подивлюся». А їжак брав з того городу для свої родини стілько буряків, скілько було треба. Він так і говорив: «Це мої буряки».

Іде собі їжак, коли назустріч йому іде заєць. Їжак чемненько привітався до него. А той так погано на него подивився. Та й каже:

— Куди ти так зрання подаєшся, куцоногий?

— А ти думаєш, що ти своїми довгими ногами більше докажеш? А заєць каже:

— Чому ні? Якщо ти цікавий знати, то давай об заклад поб’ємося.

— Най буде, — сказав їжак. — А в що мемо заклад давати?

— В два буряки та й дві головки капусти.

— Добре. Але, — каже їжак, — най я ще піду додому та най з жінкою пораджуся.

Пішов їжак додому і каже до свої жінки їжачихи:

— Слухай, жінко, я нині, — каже, — з зайцем об заклад побився.

— Ти що, — каже, — з розуму зійшов? Щоби ти з зайцем об заклад бився?

— Та що, — каже, — поробиш? І ти мусиш мені допомочи. Та й що мала бідна їжачиха робити? їжак каже:

— Збирайся скоренько і ходи зо мною. Зібралися, пішли.

— Слухай, жінко, — каже їй по дорозі їжак, — я буду в одному кінці поля стояти, а ти — в другому. Як я, — каже, — зачну з зайцем бічи, я пару кроків пробіжу і сяду собі на борозні, а ти, — каже, — в другому кінці крикни зайцеви: «Я вже тут!»

— Добре. Прийшов заєць.

— Ну, — каже, — давай бічи.

Як зачали оба бічи, заєць так біжить, що дух запирає. А їжак пару кроків перебіг і лишився. Добігає заєць, чує, а їжак кричить:

— Я вже тут!

А то їжачиха була, але заєць не знав того.

— Давай будем назад бічи, — сказав заєць.

— Давай.

Пробігли трошки, і їжачиха лишилася, а заєць побіг. Добігає, а їжак кричить:

— Я вже тут!

А то, знаєте, їжаки всі однакі на подобу, а заєць не розуміється на тім. Та й біжить у один бік, у другий і тілько лиш чує: «Я вже тут!.. Я вже тут!.. Я вже тут!..»

Як пробіг заєць сімдесят і три рази, на стало йому духу і він погинув серед борозни. А їжак взяв собі два буряки і дві головки капусти і раднісінько пішов додому зі своєю жінкою.

І зрікся заячий рід закладатися з їжаками, бо з ними ніхто не годен виграти. Про то, що зайці такі довголабі, а їжаки коротконогі.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

Верхній Березів, Косівського району, Івано-Франківської області
22 листопада 1986 року
Оповідач: Неґрич Анна Миколаївна (1922 року народження)

Їжак і заєць

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Був собі заєць, і був у нього друг їжак. Якось заспорили вони, хто з них спритніший. Прийшов їжак до хати та й думає, як йому зайця обігнати. А його мама та й питає:

— Чого ти зажурився?

— Та заспорили з зайцем, хто спритніший.

— Не біда, я знаю, як зайця обхитрити. Давай я стану на край поля, а ти на другий. Гаразд?!

— Домовилися, — мовив їжак.

На другий день вони почали змагання. Мама їжака пішла на інший бік поля і стала чекати. А з сином-їжаком заєць побіг наввипередки, Біжить, біжить, добігає, а край поля вже чекає їжак. Він назад перед їжаком біжить, а той знову як народився перед ним. Стомився заєць і каже:

— Твоя взяла, ти спритніший!

Ось так їжак обдурив зайця.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

285 (7420). Їжак і заєць. СУС 275А. Записав Безпалий Віктор 2009 року. Максіна Ніна Пилипівна (1942). Дніпропетровська область, Апостолівський район, Червоний Тік