Українські народні казки

Їжачки

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жила у лісі їжачиха. Було у неї п’ятеро дітей. От якось пішла їжачиха здобич шукати. Іде-іде, дивиться дика яблунька росте і на ній рясно-рясно яблук. Назбирала вона яблук на свої колючки, пішла далі. На галявині росло багато грибів. Їжачиха і їх назбирала.

Прийшовши додому, їжачиха повісила все сушити на ниточках, а сама пішла до дітей. Їжак-сусід піддивився, що в сусідки так багато їжі і вирішив все те вночі вкрасти. Коли всі спали, він забрав усю їжу в їжачихи і заховав у себе вдома.

Коли вранці їжачиха вийшла з хатки, то побачила, що її пограбували. Довго-довго вона сумувала. Та сумуй не сумуй, а треба йти знову шукати здобич. Пішла вона з дітьми. Назбирали всього багато-багато, ледве донесли додому. Коли гриби і яблучка сушилися вдень, діти доглядали, а вночі заносили до хати.

Сусід-їжак засоромився свого вчинку, що обікрав малих дітей. Вирішив він усе повернути. Вранці вийшла одна з дочок на подвір’я і побачила, що їхній зниклий «скарб» повернули. Вона покликала маму і все їй показала.

Мама дуже зраділа і сказала:

— Тепер, діти, нам вистачить їжі аж до нового врожаю. Тепер ми і свого сусіда-їжака будемо пригощати.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

115 (7266). Їжачки. СУС —, новотвір. Записала Кудінова Марина 2009 року. Бабай Василь Васильович (1922). Дніпропетровська область, Новомосковський район, Перещепине