Андрієве стояння
Українська народна казка Чернігівщини

В давні часи один багатий чоловік пішов до ворожки, щоб про свою долю узнати. Ворожка сказала йому, що він помре від руки свого сина. Задумався багач, але жінці нічого не сказав.

Народила жінка сина. Виповнився йому рік, і тоді багач сказав жінці, що йому наворожили. Захвилювалася і заплакала мама, а батько вирішив позбутися сина. А жили вони на березі моря. Взяв він бочку, посадив туди сина, засмолив її, а синові штиркнув у бік ножем та й пустив у море. А в той час ішов корабель і хлопчика підняли на борт.

20 років хлопець плавав на кораблі. Назвали його Андрій, бо витягли його за тиждень до Пасхи (з тих пір це свято й називається Андрієве стояння). Після двадцяти років плавання вся команда зійшла з корабля на берег відпочивати. Прийшли вони в село, де жив багач. Один добрий чоловік відвів Андрія до багача на ніч. А багач прийняв його на роботу — стерегти сад. Тільки якщо прийде злодій, два рази попередити, а на третій стріляти.

А сам багач рішив перевірити, як хлопець працює. Прийшов у сад, а хлопець питає, хто такий. Він мовчить, за другим разом теж мовчить, а на третій раз хлопець вистрілив і вбив його.

От Андрія судять. А на суді жінка багача була. Вона й розказала, що такі були умови — попереджувати і стріляти. Тому хлопця виправдали. Забрала вдова його до себе. Жив він у землянці доти, брудний ходив, обірваний. Вирішила жінка переодягнути його, помити. Тоді і побачила в нього шрам. Спитала звідки, а хлопець розказав усе, що знав.

Зрозуміла жінка, що то її син. Розповіла йому правду, заплакали удвох. А хлопець після того обрікся і повз у храм Божий на колінах, щоб спокутувати тяжкий гріх.