Українські народні казки

Баба говіє

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Була собі така баба, що вона зроду й у церкві не була і зроду не говіла. От син їй і каже:

— Ви б пішли, мамо, та одговілись, бо мені за вас люди дорікають.

— Та як же я піду, якщо-я не знаю, яка то церква?

— А там, каже, побачите таке високе, а вгорі хрест.

От вона іде, бачить стоїть млин, а в нього ж крила навхрест, вона і давай хреститись. Коли це виходить мірошник, вона до нього:

— Висповідайте мене, батюшко.

Той як візьме набивачку, давай її сповідати, виманіжив добре та й пустив. От приходить вона додому, сіла на лаві, а діти граються та до неї:

— Баба з церкви прийшли, баба з церкви прийшли! — обнімають її, а вона:

— Цитьте, дітки, тут скрізь по плечах свята сповідь лежить.

— А як там, бабо, в церкві?

— Та Спас все хур-хур-хур, а Свята Пречиста тільки ло-то-то-то-то.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

93 (5568). Баба говіє. СУС 1323. Записано 2008 року. Котенко Агафія Олексіївна (1920). Черкаська область, Чигиринський район, Галаганівка