Українські народні казки

Бабині доньки

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жила собі сім’я: мати і батько. Дві доньки їхні жили окремо, а коли батько помер, то одна з доньок говоре матері:

— Переїзди до мене.

Ще перед смертю дід говорив бабі, щоб вона продала хату і гроші зашила в куфайку. Баба так і зробила. А потім поїхала до дочок і сказала, як вчив її дід, що її обібрали.

В дочок пожила день два і її відрядили бо грошей в неї не було. Баба сіла під забором і думає «Що мені робити, хату продала, і мене вигнали».

Раптом підходе якийсь чоловік і запитав чому вона зажурилась. Вона все розповіла чоловікові і він її запросив до себе жити. Чоловік теж розповів, що в нього померла дружина і він залишився сам і в нього теж є дві доньки.

Баба погодилась і стала господинею в домі. Його доньки добре до неї ставились, нагодували, обігріли.

Баба стала торгувати на базарі і побачила там своїх доньок. Вони спитали про її життя і пішли.

Дід запитав:

— Що то були за дівчата такі молоді?

Баба говорить, що це її доньки, дід каже бабі запросити їх до себе.

І знову дід вивіз бабу на базар і вона зустрілася з доньками, запросила їх до себе на обід.

Після базару приїхали дід з бабою додому і дід сказав, щоб баба скинула куфайку, але та відповіла, що буде поратись в ній. Опісля приїхали на обід дві бабині і дві дідові доньки. Пообідали, баба пішла розпорола куфайку і дістала звідти гроші і дала дідовим дочкам, а своїм говорить:

— Ви мене не брали, вам не потрібна я, а потрібні мої гроші, а ці діти брали не гроші, а мене.

Посиділи бабині доньки і пішли, а дід з бабою живуть з дідовими доньками і в них все хорошо.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

166 (7368). Бабині доньки. СУС —, низка варіантів. Записала Дерябіна М. В. 2009 року. Музиченко Любов Дмитрівна (1927). Дніпропетровська область, П’ятихатський район, Жовте