Українські народні казки

Бабуся і смерть

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

На краю села жила бабуся, така вже старенька, що майже нічого вже не робила. А так склалася доля, що діток своїх не мала. Сусіди та родичі трохи допомагали, то у неї щось і вродило на городі — перезимувати можна.

Аж ось хтось постукав у її двері осіннього вечора. Відкрила. Стоїть на порозі смерть.

— Прийшла за тобою, — каже.

— Чому за мною? — здивувалась бабуся. — Я добре себе почуваю.

Стала пояснювати смерть, що і хата її ось-ось розвалиться, і тин геть похилився. Краще вже померти, ніж так жити.

— Але ж у мене харчів вистачить на всю зиму. Приходь весною, — каже бабуся.

— Домовились.

А так повелося, що проїжджі завжди зупинялись у бабусі, бо місця в її старенькій хатинці було багато. І цієї зими було їх досить. Знала бабуся, що смерть за нею весною прийде, то вже частувала гостей всім, що було у неї. Щедрість бабусина всіх вражала. Ніхто не поїхав від неї, щоб не допоміг. Хто хатинку поремонтував, хто тин полагодив. А рано весною прибрали все в дворі, навіть квіти посадили.

Прийшла в село смерть. Нічого не розуміє. Не може знайти бабусину хату. Шукала-шукала, та й пішла геть.

А бабуся і досі живе.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Яременко Лідія Миколаївна (1936 року народження), Дніпропетровська область, Покровський район, Шахтарське 222 (7466). Бабуся і смерть. СУС — . Записав Лендо Павло 2009 року.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.