Українські народні казки

Багатство

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жив колись ледар. Одного разу прийшов він до мудреця та й каже:

— Батьку! У мене нема ні хліба, ні одягу. Мені нічого їсти і нема що одягнути. Зовсім я знесилився і не знаю, що робити. Куди мені йти, кому жалітися?

— Ти бідний? — запитав його мудрець.

— Так. Дружина та діти мої голодують, одягу в нас немає.

— Добре, — сказав мудрець. — В такому разі продай мені свою праву руку. Я дам тобі за неї багато грошей. Скільки тобі дати за неї?

— Ні, — заперечив ледар. — Рука мені самому треба. Хіба можна жити без руки? Як я буду заробляти на хліб? Ні, не продам!

— Ну, тоді продай мені своє праве око, — запропонував йому мудрець.

Ледар відмовився:

— Для чого ж я буду продавати свої очі? Щоб осліпнути? Ні, не продам!

— Ну, тоді продай мені одну ногу, — сказав мудрець.

— Ногу?! Ні-і-і! — заперечив ледар. — Якщо я продам свою ногу, тоді ж я ходити не зможу!

— Ну, а вуха? — запитав мудрець. — Продай мені свої вуха!

— Вуха мені самому треба.

— А рот? Продай мені свій рот! — попросив мудрець.

— Як же я тоді буду говорити? Я навіть їсти не зможу! Рот мені потрібний.

— Ну що ж ще? Продай ти мені свої зуби!

— Зуби? Ні-і-і!

— Ну, добре. Тоді ось що! Скільки заплатити за твій ніс?

— Що ви? Як можна? Ні, ніс я також не продам!

Мудрець подивився на ледаря та й каже:

— Так що ж ти скаржишся на своє життя, якщо у тебе все є: і руки, і ноги, і зуби, і вуха, і очі, і ніс! Іди працюй! Головне в житті — здоров’я. Здорове тіло — це найбільше багатство. Іди і надалі ніколи не нарікай!

З тих пір ледар почав працювати і годувати свою сім’ю.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

156 (7358). Багатство. СУС —. Записала Одуд Оксана Сергіївна 2009 року. Науменко Катерина Трохимівна (1931). Дніпропетровська область, П’ятихатський район, Яковлівка