Українські народні казки

Батько та син

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Був собі батько, а в нього один син. От як став батько вже старий, так перестав його син поважати і жаліти так, як слід старого батька.

Одного разу почали вони молотити, і син на снідання нарізав беззубому батькові самих шкуринок, а собі брав м’якушку. Встав батько з-за столу голоднісінький, одначе пішов-таки молотити.

Як стало вже сонечко на обід, син і кличе батька обідати.

— Підожди, синку, бо ще їсти не хочеться.

Підождав син трохи, а їсти дуже хоче. От він і кличе удруге батька; а батько знову каже:

— Та щось їсти байдуже.

Вже й сонце з обіду звертає, а вони все ще не йдуть обідати. Дивується син, що батько й досі не йде обідати, та й питає:

— Чому се ви, тату, й досі не голодні? А в мене аж шкура болить, так їсти хочеться.

— А тому, — одмовив йому батько, — що їв шкуринки, а в шкуринці увесь хліб. М’якушка ж все одно що й трава, в ній сили немає.

З тої пори став син собі шкуринку зоставляти, а батькові м’якушку. А тому того й треба.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

238 (5304). Батько та син. СУС —. Записано 2008 року. Бокова Тетяна Микитівна (1933). Черкаська область, Лисянський район, Боярка

Батько та син

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Були собі чоловік та жінка. Мали вони єдиного сина, та й той був несповна розуму. Коли малому виповнилося три роки, жінка померла. Підтятий горем чоловік так і лишився на все життя вдівцем, бо єдиним його клопотом і втіхою був син.

От як став батько вже старий, так перестав його син поважати і жаліти так, як слід старого батька.

Одного разу працювали вони в полі і син нарізав на снідання беззубому батькові самих шкуринок, а собі брав м’якушку. Встав батько з-за столу голоднісінький та й пішов далі працювати.

Як стало вже сонце на обідню пору, кличе син батька до столу.

— Підожди, сину, — відповів йому батько, — бо ще їсти не хочеться.

Підождав той ще години зо дві та й знов кличе батька обідати, а батько і цього разу каже, що ще не зголоднів.

Вже час полуднувати, а батько з сином ще не обідали.

— А чому це ви, тату, й досі не голодні, а в мене вже живіт до спини приріс? — питає хлопець.

— А тому, що їв шкуринки. У шкуринці уся сила хліба, а м’якушка то так, одне начиння, — упевнено відповів батько.

З тої пори став син собі шкуринку зоставляти, а батькові м’якушку. А тому того й треба.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

73 (7222). Батько та син. СУС —, є варіанти. Записала Осипенко Дарина 2009 року. Малтиз Ніна Іванівна (1944). Дніпропетровська область, Павлоградський район, В’язівок