Українські народні казки

Батько та син

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Був собі батько, а в нього один син. От як став батько вже старий, так перестав його син поважати і жаліти так, як слід старого батька.

Одного разу почали вони молотити, і син на снідання нарізав беззубому батькові самих шкуринок, а собі брав м’якушку. Встав батько з-за столу голоднісінький, одначе пішов-таки молотити.

Як стало вже сонечко на обід, син і кличе батька обідати.

— Підожди, синку, бо ще їсти не хочеться.

Підождав син трохи, а їсти дуже хоче. От він і кличе удруге батька; а батько знову каже:

— Та щось їсти байдуже.

Вже й сонце з обіду звертає, а вони все ще не йдуть обідати. Дивується син, що батько й досі не йде обідати, та й питає:

— Чому се ви, тату, й досі не голодні? А в мене аж шкура болить, так їсти хочеться.

— А тому, — одмовив йому батько, — що їв шкуринки, а в шкуринці увесь хліб. М’якушка ж все одно що й трава, в ній сили немає.

З тої пори став син собі шкуринку зоставляти, а батькові м’якушку. А тому того й треба.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

238 (5304). Батько та син. СУС —. Записано 2008 року.
Оповідач: Бокова Тетяна Микитівна (1933 року народження), село Боярка, Лисянський район, Черкаська область

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

Батько та син

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Були собі чоловік та жінка. Мали вони єдиного сина, та й той був несповна розуму. Коли малому виповнилося три роки, жінка померла. Підтятий горем чоловік так і лишився на все життя вдівцем, бо єдиним його клопотом і втіхою був син.

От як став батько вже старий, так перестав його син поважати і жаліти так, як слід старого батька.

Одного разу працювали вони в полі і син нарізав на снідання беззубому батькові самих шкуринок, а собі брав м’якушку. Встав батько з-за столу голоднісінький та й пішов далі працювати.

Як стало вже сонце на обідню пору, кличе син батька до столу.

— Підожди, сину, — відповів йому батько, — бо ще їсти не хочеться.

Підождав той ще години зо дві та й знов кличе батька обідати, а батько і цього разу каже, що ще не зголоднів.

Вже час полуднувати, а батько з сином ще не обідали.

— А чому це ви, тату, й досі не голодні, а в мене вже живіт до спини приріс? — питає хлопець.

— А тому, що їв шкуринки. У шкуринці уся сила хліба, а м’якушка то так, одне начиння, — упевнено відповів батько.

З тої пори став син собі шкуринку зоставляти, а батькові м’якушку. А тому того й треба.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Малтиз Ніна Іванівна (1944 року народження), Дніпропетровська область, Павлоградський район, В’язівок
73 (7222). Батько та син. СУС — , є варіанти. Записала Осипенко Дарина 2009 року.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.