Українські народні казки

Бджоли і медвідь

Українська народна казка про тварин

Дикі бджоли мали гніздо в дуплавім дереві. Довідавшись о тім медвідь і дуфаючи в свою силу, приходить до них і каже: «Ви дрібні і слабі сотворіння! Дайте мені ваш мід, бо іначе дерево виверну, мід з’їм, а вас видушу!» — «Добре, — кажуть бджоли, — пробуй; єсли даш нам раду, ми піддамося».

Медвідя розгнівала така відвага бджіл, вткнув він голову свою в дерево і висунув язик по мід, но нараз учув такий біль, що і за свою силу забув, бо бджоли в язик, уха, ніс накололи єго страшно своїми жалами, а він, утікаючи, не слухав, як бджоли кликали за ним: «Пам’ятай, що і малі сотворіння потрафлять боронитись!»

Тут така наука: і малими, но сполученими силами можна много доброго зділати і від ворогів оборонитись.

Походження та примітки

Бджоли і медвідь. Пор.: Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — 75. Час запису не вказаний. У примітці відзначено, що казку повідомила «Юлія з-над Сяна». Ластівка. Письмо для руських дітей, яко прилога до «Учителя», Львів, 1869—1881., 1874, ч. 13, стор. 104.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.