Без труда нема плода Українська народна казка Кіровоградщини
Зі світанку трудився селянин в полі. Вирішив перепочити. Сів на межі і дістав з торби глечик з водою і хліб. У цей час пробігав повз нього вовк. Побачив сіроманець, що чоловік їсти збирається, та й пристав до нього з привітаннями.
— Здоров був, чоловіче! Бачу, їсти збираєшся. Дозволь попитати, що то в тебе в руці за пожива?
— Буханець житній.
— Зроду-віку такого не куштував. А пахне так смачно, що аж слина котиться.
Чоловік пригостив вовка хлібом, поділивася буханцем. З охотою проковтнув хліб вовк, аж облизався.
— Ну й смачний! — похвалив. — А де ти його взяв?
— Та де взяв! Землю плугом виорав…
— І все?
— Ні, потім посіяв жито…
— І вже маєш хліб?
— Та ні, — каже чоловік, — коло жита в полі ще добре походить треба. Діждатися, поки жито зійде, вженеться в колос, поспіє. Потім я його серпом вижав, у снопах ціпом помолотив, у жорнах намолов борошно. Потім ще тісто замісити треба, діждатися, поки воно в діжі зійде. Тоді буханці з нього формують і в добре розігріту піч садять, печуть.
— Що смачний хліб, то смачний, — сказав вовк, — та скільки біля нього походить треба.
— Твоя правда, — сказав чоловік, — багато клопоту. Але без труда нема плода.
Без труда нема плода Українська народна казка Чернігівщини
Один лис був такий старий, що вже не міг ловити курей. Тому посилав свого сина. Ходив він, ходив, поки не докучило. Раз він і каже:
— Тату, якось же люди вирощують курей, то може б і я так зміг. Набридло ходити по чужих курниках.
— Ну, що ж спробуй, — відповідає лис.
Жвавий лис, як загадав, так і зробив. Пішов до одного хазяїна в курник, ухопив пару яєчок та й побіг додому. Далі у норі зробив гніздо та й каже:
— Яєчок вже досить, тепер курячу маму треба придбати.
Пішов лис уже до другого хазяїна. Там квочка сиділа біля незамкнутої діри, куди кури лазять. Витяг крадій квочку, прибіг додому та й каже:
— Є вже і куряча мама.
А квочці пригрозив:
— Якщо будеш погано сидіти на яєчках, я тебе з’їм!
Квочка пообіцяла, що буде сидіти добре і сиділа цілий тиждень. Але одного разу гуляли біля нори два коти і занюхали в ній поживу. Залізли всередину, сполошили курочку і випили яєчка. Випили і вже на денці вилизують шкаралупу. А тут лис проснувся і почув, що в його норі є злодії. Забіг з іншого боку і пов’язав шнурком котів. Відтак залишив їх під дубом, а сам пішов досипати. Спить і не чує, як коти жалісливо нявкають. Аж тут надійшов тхір. Коти давай його просити, щоб повідв’язував їх. От тхір і допоміг їм утекти. Лис прокинувся, глянув, що нема котів і дуже йому прикро стало. Адже стільки працював, та нічого з того не вийшло. Відтоді розхотілося курей розводити, бо зрозумів, що без труда нема плода. А труд — це праця, терпіння, клопіт, і турбота.