Безсмертя Іванових синів

Українська народна казка Кіровоградщини

У дев’ятому царстві, у тридесятому государстві давно-давно жив цар Іван. Було у нього троє синів. Одно звали Василь, другого — Петро, а третього, найменшенького — Борис.

Коли вони виросли, то поїхали шукати собі наречених. Попрощалися з батьком та й поїхали. Їхали вони по болотах, чагарниках і горах. Під’їхали до якогось роздоріжжя. Першим заговорив Василь:

— Давайте не будемо сваритися. Я вибираю крайню справа дорогу, ти, Петре, середню, а ти, Борисе, поїдеш тою дорогою, що залишилася.

Брати не стали сваритися і поїхали кожен своєю дорогою. Василь зустрів на краю села хорошу дівчину Ярину. Зажили вони щасливо та мирно, діточок мали хороших, вірних друзів. Шанували люди Василя та Ярину за щедрість, доброту та мудрість. Та й увічнили пам’ять про них, назвавши село Василева балка.

Середній син Петро все їхав та їхав. То полем, то понад річкою. Втомився страшенно. Сів біля шляху відпочити і міцно заснув. Прокинувся від чарівного співу. Це співала працьовита Катерина, яка гнала корів на берег річки. Її батько був уже старий, усіх дітей одружив, лише Катруся ще дівувала. Припала Катря до серця Петрові. Тож пішов він до її батька. Дуже зрадів старий пан такому гарному та знаному в окрузі зятеві. Бо нізащо не хотів віддавати свою улюбленицю якомусь ледащу.

Прожили Катерина та Петро у любові й достатку багато літ. А село і понині називається Петрівкою.

А найменший Борис своє щастя вирішив на човнику шукати. Поплив річкою далеко-далеко. Аж от біля одного села пливе назустріч йому човен. А в човні дівчата у віночках. Та й кажуть до нього:

— Ану, парубче, спробуй своє щастя! Чийого вінка спіймаєш, та тобі й за жінку буде.

Кинув весла Борис і таки зловив свою долю — віночок красуні Софії. Справив Іван їм пишне весілля. Стали вони щасливо жити-поживати, діточок наживати, гостей закликати. Село заспівало, розквітло і стали його називати Борисівкою.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

149 (8033). Безсмертя Іванових синів. СУС —. Записала Волошеновська Марина 2010 року. Даніщук Леонтій Миколайович (1938). Кіровоградська область, Маловисківський район, Плетений Ташлик