☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Безхвостий лис
Українська народна казка про тварин

Один лис викрадав довгий час у ґазди кури. Раз заліз він також до курника, але той ґазда вже сокотив і як лиш лис вліз туди, хопив го за хвіст. Лис сіпнувся, лишив хвіст у руках ґазди, а сам продер крівлю та й втік до лісу. Сховався тут до своєї ями і довго не показувався нікому на очі. Але як вже навкучило не виходити між лисів, тогди вийшов з ями і зачав гавкати. Почали збігатися лиси, а він сів в корчі та й каже: «Браття, ми були дотепер дурні, що носили такі довгі хвости. З ними неспосібно ходити; ліпше повідгризаймо собі їх».

Молоді лиси подумали, що не красно буде без хвоста, але вже приставали на раду. Тогди один старий лис сказав: «А подивіть-но ся, чого він так сидить в корчі! Чи не відгриз му вже хто хвоста?» Подивилися, а хвоста не було. Тогди кажуть: «Злодію, ти нас ходів змудрувати!» І розтерзали го на кусні.

Безхвостий лис. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — . Зап. О. Іванчук у с. Тростянець Снятинського пов. (Гуцульщина) від В. Павлюка. Час запису не зазначений. Українські народні байки (звіриний епос). Т. І—II. Зібрав Володимир Гнатюк. — «Етнографічний збірник», т. ХХХVІІ-ХХХVІІІ, Львів, 1916., стор. 98.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

205 (4881). Безхвостий лис. СУС 64. Записала Тимошенко Валерія 2008 року. Мосієнко Антоніна Федорівна (1942). Полтавська область, Оржицький район, Тарасенкове