Українські народні казки

Брехун і побріхач

Українська народна казка Буковини

Були в їдному селі брехун і побріхач. Здибався побріхач з брехуном і каже йому:

— Ану збреши мені щось інтересне.

— Не маю часу.

— Чого ж ти не маєш часу? Люди мають, а ти не маєш.

— Тут їден чоловік міняє рибу на ячмінь. Він поїхав у ту вулицю, а я доганяю його.

У брехуна на плечах був склецок з ячменем. Почув побріхач про рибу та й каже:

— Добре, що ти мені це сказав. Моя жінка все каже мені, щоб риби дістав, бо свята підходять.

Забіг побріхач у хату, насипав у мішок ячменю, закинув на плечі та й біжить за брехуном. А той звернув у вуличку, а тоді на стежку та й пішов городами до млина. Бігав, бігав побріхач вулицями — нема підводи з рибою. Питає людей:

— Чи не бачили ви підводу з рибою? Ніхто не бачив. А люди й питають його:

— А хто тобі казав про підводу з рибою?

— Василь казав, отой брехун.

— Як тобі брехун казав, то хіба ти не знав, що то брехня? Почухав побріхач потилицю та й каже:

— От голова! Я ж сам напросився, щоб він мені брехню сказав. І не доглупався, що ніякої риби нема.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Нелипівці, Кельменецького району, Чернівецької області
13 листопада 1979 року
Оповідач: Твердохліб Лев Іванович (1922)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.